Download Law of university in lviv franko and more Study notes Law in PDF only on Docsity!
Перелік питань з цивільного права (Ч2) / Модуль.
1. Поняття договору в цивільному праві. Співвідношення між поняттями «договір», «правочин», «домовленість», «контракт». Цивільно-правовий договір розглядається як домовленість двох або більше сторін яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Інститут договірного права є одним з найстаріших і черпає витоки з часів римського права. Договір має такі ознаки: 1).Юридичний факт тут ми можемо порівнювати його з правочином оскільки це є позитивний юридичний факт який породжує виникнення цивільних прав та обовязків і є підставою виникнення цивільних прав та обовязків (ч.2 ст 11 ЦКУ).В договорі містяться всі права та обовязки сторін але зміст договору становлять умови та пункти. Права та обовязки в нас становлять зміст цивільно- правового зобовязання. 2).Позитивний юридичний факт який спрямований на настання цивільних прав та обовязків через вольову ,правомірну поведінку сторін ,тобто воля двох осіб яка виявляється в конкретних діях і виражена в належній юридичній формі. 3)Договір є домовленість сторін з приводу виникнення ,зміни, припинення цивільних прав та обовязків яка має належну об*єктивовану форму. ДОГОВІР І ПРАВОЧИН- Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. договір –це теж дія, алее така дія має бути погодженна між двома сторонами, тоді це вже буде домовленість. Правочини – поняття ширше, ніж договори: будь-який договір є правочином, але не кожен правочин є договором. На договір поширюються правила щодо умов дійсності правочинів. ДОМОВЛЕНІСТЬ- –це ширше поняття ніж договір. Є випадки , коли домовленість є , а договору нема( наприклад – договір позики – з моменту передачі речі , або наприклад купити воду в автоматі) ДОГОВІР І КОНТРАКТ - Визначається як тотожне, алее контракт – завжди письмовий і вживається переважно в зовнішньоекономічній діяльності ДОГОВІР І УГОДА- В ЦК 1960 – вживався термін угода, сьогодні замінено на домовленість, договір. Але на практиці досі використовують. Контракт є синонімом поняття «договір», що застосовується в цивільних, господарських, сімейних та трудових відносинах. ДОГОВІР І ПРАВОЧИН- Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. договір –це теж дія, алее така дія має бути погодженна між двома сторонами, тоді це вже буде домовленість. Правочини – поняття ширше, ніж договори: будь-який договір є правочином, але не кожен правочин є договором. На договір поширюються правила щодо умов дійсності правочинів. 2. Свобода договору та її межі. У ЦК прямо проголошено свободу договору однією з головних загальних засад цивільного законодавства. Встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, ін актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, передбачено можливість укладення змішаних договорів, що складаються з елементів різних договорів. СВОБОДА ДОГОВОРУ ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ В ТАКИХ ПОЛОЖЕННЯХ: -Свобода укладення договору -свобода вибору контрагента -свобода вибору виду договору СВОБОДА УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ полягає у можливості вступу в договірні відносини на основі внутрішнього волевиявлення. МЕЖІ свободи укладення договору є покладення на певну особу обов’язку укласти його у встановлених законом випадках.(наприклад,укладення публічного договору є обов’язковим для субєктів підп діял. СВОБОДА ВИБОРУ КОНТРАГЕНТА - особи самостійно визначає з ким вступати у договірні відносини, керуючись виключно власним а міркуваннями. Винятки з цього правила можуть встановлюватися лише законом. Наприклад, підприємець за публічним договором приймає на себе обов'язок продати майно, надати послуги тощо кожному, хто до нього
звернеться ( є договір купівлі-продажу, коли особа щось купляє в магазині , то продавець немає свободи вибору контрагенту і по суті неможе відмовити в продажі) При укладенні договору необхідно зважати на обсяг дієздатності потенційного контрагента (деяким категоріям субєктів заборонено укладати договори між собою (наприклад, опікунам та підопічним). СВОБОДА ВИБОРУ ВИДУ ДОГОВОРУ надає сторонам можливість обрати прямо передбачений актом цивільного законодавства вид договору, укласти змішаний договір із елементами різних договорів або договір, не передбачений цивільним законодавством. У цих випадках сторони самостійно опрацьовують умови таких договорів. Найчастіше ж вони моделюють свої договірні відносини, формуючи так звані змішані договори, тобто договори, в яких містяться елементи різних договорів. Прикладом такого договору є договір на реалізацію продукції, який може містити елементи договорів купівлі-продажу, комісії, зберігання, перевезення. Договори, які не передбачені законодавством, а також змішані договори не повинні суперечити загальним засадам цивільного права СВОБОДА ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ ДОГОВОРУ – визначення самостійно предмет, ціну, строки, свої права та обов’язки. Обмеження свободи у визначенні умов виникають при укладенні типових договорів, які затверджуються КМУ, ЦОВВ, вони є обов’язкові – наприклад договір оренди комунального майна, а також при договорі приєднання. Обмеження полягає також в обов’язковості визначення істотних умов, без яких договір вважається неукладеним. Межі: Свобода договору не є безмежною, вона існує в рамках чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності, справедливості. Можна процитувати багато думок вчених щодо визначення свободи договору, але питання яке стосується обмеження договірної свободи залишається на сьогодні практично не дослідженим. Обмеження договірної свободи – це межі здійснення цивільних прав у договірних відносинах. Межі та обмеження свободи договору є різними правовими категоріями. Під межами свободи договору розуміється межі здійснення суб’єктивних цивільних прав у договірних правовідносинах, а під обмеженнями свободи договору – звуження правоздатності осіб, а також обмеження можливої реалізації окремих прав. Варто відзначити, що в доктрині цивільного права все ж немає єдиної позиції щодо визначення сутності та видів обмежень договірної свободи сторін у цивільному праві України. Більшість науковців цивільного права зупиняються на характеристиці окремих обмежень договірної свободи, одночасно не наводячи загальної системи обмежень договірної свободи сторін цивільно-правових відносин. Окрім того, питання зв’язку обмежень свободи договору зі способами правового регулювання цивільних відносин досліджувалось досить опосередковано. Межа договірної свободи – це гранична можливість реалізації правосуб’єктності, яка передбачена законом чи договором та загальноприйнятими моральними засадами, за які суб’єкти господарювання не повинні переходити додержуючись законів та поважаючи моральні принципи суспільства. Обмеження договірної свободи – норма імперативного характеру, яка містить припис до певної поведінки в межах договірного зобов’язання. Таким чином, суб’єктивним цивільним правом свободи договору можна зловживати, як і будь-яким іншим суб’єктивним цивільним правом. Тобто, укладаючи договори, його сторони можуть завдати шкоду правам та інтересам третіх осіб (створити небезпеку завдання такої шкоди). Треті особи можуть захистити свої права та інтереси, звернувшись до суду із позовом про визнання таких договорів недійсними на підставі їхньої невідповідності вимогам Цивільного кодексу України, а саме неприпустимості зловживати суб’єктивними цивільними правами при їх здійсненні.
3. Порядок укладення, момент укладення та форма договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі
досягай згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно важливим є те, по-перше, що
розуміється під укладенням договору; по-друге, законодавець робить акцент на
необхідності досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов і, по-третє, цій домовленості
сторін має надаватися певна форма.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття
пропозиції (акцепту) другою стороною.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
При цьому оферта повинна відповідати таким умовам:
– бути адресованою конкретній особі (особам). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу
осіб, є не офертою, а лише запрошенням до оферти, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях;
письмовій нотаріально посвідченій формі навіть якщо закон не вимагає письмового оформлення або
нотаріального посвідчення для даного виду договорів.
**4. Види цивільно - правових договорів. Попередній договір. Змішаний договір. Публічний договір. Договір приєднання. Договір на користь третьої особи.
- За моментом укладення:**
- реальні , що вважаються укладеними з моменту здійснення виконання, в т.ч. передачі певного майна (до таких належать договори перевезення, зберігання);
- консенсуальні, що вважаються укладеними з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов ( договір поставки); - за розподілом прав та обовязків* договір є одностороннім , якщо одна сторона має обов’язок вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона має лише право вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку (договір позики ) договір є двостороннім , якщо кожна із сторін має одночасно як права, так і обов’язки (договір купівлі-продажу); За наявністю зустрічного відшкодування:
- відплатні, якщо обов’язку однієї сторони вчинити певні дії чи утриматись від них відповідає обов’язок контрагента надати зустрічне задоволення у грошовій або іншій матеріальній формі ( купівля-продаж, найм, підряд)
- безоплатні, в яких зустрічне відшкодування відсутнє (договір дарування, може бути договір доручення). Згідно зі ст. 626 ЦК договір вважається оплатним, якщо інше не встановлено законом, самим договором або не випливає з його суті. За розподілом обовязків між сторонами:
- односторонні, в яких одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги без виникнення зустрічного обов’язку (наприклад, договір позики); - двосторонні , в яких правами та обов’язками наділені обидві сторони (наприклад, договір підряду);
- багатосторонні, що укладаються більш, ніж двома сторонами, кожна з яких має права та обов’язки (може бути договір лізингу, договір простого товариства). За одержувачем вигоди від виконання:
- договори, укладені на користь контрагентів ;
- договори, укладені на користь третьої особи - договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи. ЗА СПРЯМОВАНІСТЮ:
- договори про передачу майна у власність (купівля-продаж, дарування, рента, довічне утримання);
- договори про передачу майна у користування (оренда, найм житла, позичка);
- договори про виконання робіт (підряд, договір на виконання науково-дослідних робіт);
- договори про надання послуг (доручення, комісія, страхування, зберігання, управління майном, транспортні договори);
- договори у фінансовій сфері (позика, кредит, договір банківського вкладу, договір банківського рахунку);
- договори у сфері інтелектуальної діяльності (договори з передачі суміжних прав, патентно-ліцензійні договори); Стаття 635.Попередній договір
- Попереднім є договір сторони якого зобов язуються протягом певного строку укласти договір в, ' майбутньому ( основний договір) на умовах встановлених попереднім договором,. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку ( терміну ),в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору , що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку встановленому сторонами у попередньому договорі якщо такий порядок не встановлений , , актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі , встановленій для основного договору , а якщо форма основного договору не встановлена , - у письмовій формі.
- Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором , повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або законами.
- Зобов язання' , встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку ( у термін), встановленого попереднім договором ,або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
- Договір про наміри ( протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору не вважається попереднім договором ,.
Постанова ВСУ10.03. Договір в якому містяться елементи різних договорів , ( змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 ЦК України). Суттєвими ознаками, що характеризують змішані договори в такому разі вважаються поєднання елементів різних договорів (наприклад, купівля-продаж і підряд) і виникнення на цій основі двох і більше зобов’язань, до кожного з яких застосовуються правила про відповідний вид зобов’язань. Прикладом такого договору є договір на реалізацію продукції, який може містити елементи договорів купівлі-продажу, комісії, зберігання, перевезення. Договори, які не передбачені законодавством, а також змішані договори не повинні суперечити загальним засадам цивільного права Стаття 636.Договір на користь третьої особи
- Договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов язаний виконати свій' обов язок на користь третьої особи яка встановлена або не встановлена у договорі ' ,.
- Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа яка уклала договір так і, , третя особа , на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
- З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи , якщо інше не встановлено договором або законом.
- Якщо третя особа відмовилася від права наданого їй на підставі договору сторона яка уклала, , , договір на користь третьої особи може сама скористатися цим правом якщо інше не випливає із суті , , договору. Особа , яка укладає договір на користь третьої особи діє в інтересах останньої, але не за її дорученням Саме тому особою на користь якої укладається договір може бути і недієздатна особа. ,. Цим договір на користь третьої особи відрізняється від договору що укладається представником від , імені іншої особи яка в силу представництва і стає стороною цього договору ,. Стаття 633. Публічний договір
- Публічним є договір , в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
- Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
- Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
- Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
- Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Ознаки публічного договору: наявність зобов’язання сторони договору – особи, що діє у сфері публічного договору; особа, які діє у сфері публічного договору здійснює продаж товарів, виконання робіт або надання послуг широкому загалу споживачів, тобто будь-кому, хто до неї звернеться. Ця ознака публічного договору, що знаходить вираз у можливості для будь- якого споживача скористатись послугами (товаром), який пропонується згідно із умовами публічного договору; публічний договорі повинен встановлювати однакові умови для всіх споживачів, а пільги надаються лише по оплаті за послуги чи товари в установленому законом порядку. Умови публічного договору
- стороною договору обов'язково виступає суб'єкт підприємницької діяльності;
- зазначений суб'єкт здійснює такі види підприємницької діяльності, як: реалізацію товарів, виконання робіт і надання послуг у сферах, перелік яких у ЦК сформульовано невичерпно;
- вказані види діяльності повинні здійснюватися суб'єктом підприємництва щодо кожного, хто звернеться до нього;
- умови такого договору є од¬наковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги;
- підприємець не має права надавати пере¬ваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору, як¬що інше не встановлено законом;
якщо інше не передбачене договором. Тобто в цьому випадку, незважаючи на відсутність у договорі звичайної умови, на зміст договору її відсутність не впливає; ПРЕДМЕТ- це те, щодо чого сторони мають домовитись – має дві складові - це сам товар та дії, які мають вчинити сторони ЦІНА – грошове вираження одиниці товару ( логічніше би було сказати – грошове вираження еквіваленту товару) -ЗУ ПРО ЦІНИ І ЦІНОУТВОРЕННЯ Стаття 632. Ціна
- Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються одв або омс.
- Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
- Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
- Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. ЦК НЕ РОЗГЛЯДАЄ ЦІНУ ЯК ІСТОТНУ УМОВУ , А ГК - РОЗГЛЯДАЄ Стаття 631. Строк договору
- Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
- Договір набирає чинності з моменту його укладення.
- Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
- Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. СТРОК – В ЦК НЕ ІСТОТНА УМОВА, А В ГК – ІСТОТНА Є можливість надання договору зворотної дії в часі – судова практика. Також в ЗУ Про оренду державного та комунального майна строк є однією з обов*язкових умов. 6. Зміна та розірвання договору, їх правові наслідки. ПРИНЦИП СТАБІЛЬНОСТІ – ДОГОВІР НЕ МОЖЕ БУТИ ЗМІНЕНИЙ В ОДНОСТОРОНЬОМУ ПОРЯДКУ, ТОМУ ДОГОВІР ЗМІНЮЄТЬСЯ І РОЗРИВАЄТЬСЧ ЛИШЕ ЗА ДОБРОВІЛЬНОЮ ЗГОДОЮ СТОРІН. Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору
- Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
- Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
- У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Стаття 652. Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин
- У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною , якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
- Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення
- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
- У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
- Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом Стаття 653. Правові наслідки зміни або розірвання договору
- У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
- У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
- У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору , якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
- Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
- Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Стаття 654. Форма зміни або розірвання договору
- Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. ДЛЯ ВІДМОВИ І РОЗІРВАННЯ – НАСЛІДКИ ОДНАКОВІ, РІЗНИЦЯ ПОЛЯГАЄ В ПОРЯДКУ РЕАЛІЗАЦІІ : ЩОБ РОЗІРВАТИ ДОГОВІР ІСНУЄ 2 СПОСОБИ – 1.ЗА ДОМОВЛЕНІСТЮ СТОРІН, 2.РОЗІРВАННЯ СУДОМ- ПОДАЄТЬСЯ ПОЗОВ ПРО РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРІ ( АЛЕ ДЛЯ ЦЬОГО МАЮТЬ БУТИ ВИЗНАЧЕНІ ЗАКОНОМ ПІДСТАВИ) ВІДМОВА ЗАЗВИЧАЙ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ В ПОЗАСУДОМОВУ ПОРЯДКУ , ТОБТО ДО СУДУ НЕ ПОТРІБНО ЗВЕРТАТИСЬ , ЗАЗВИЧАЙ ВФДМОВА ПОВЯЗАНА З ПОРУШЕННЯМ. АЛЕ ЯК ВИНЯТОК: У ДОГОВОРІ ПІДРЯДУ ТЕЖ ПЕРЕДБАЧЕНО МОЖЛИВІСТЬ ВІДМОВИ , ЩО НЕ ПОВЯЗАНО З ПОРУШЕННЯМ 7. Поняття та ознаки договору купівлі - продажу, сфера застосування та джерела правового регулювання. Стаття 655. Договір купівлі-продажу
- За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу може бути як реальним, так і консенсуальним, оплатним, двосторонньо- зобов ´язуючий. Договір купівлі-продажу вважається консенсуальним тоді, коли сторони досягли згоди між собою стосовно певних умов і продавець зобов'язується передати покупцеві товар у строк, встановлений договором, а якщо зміст договору не дає можливості визначити цей строк відповідно до положень ст. 530 ЦК (ст. 663 ЦК). Реальним договір вважають тоді, коли передача майна (товару) продавцем покупцеві служить передумовою укладення цього договору. Або самообслуговування в магазині. Оплатним договір купівлі-продажу вважають тому, що майновому наданню продавця відповідає зустрічне грошове задоволення за отриманий товар з боку покупця. Двосторонньо-зобов´язуючий договір вважається тому, що і у покупця, і у продавця є права та обов'язки, причому праву однієї сторони кореспондує обов'язок іншої і навпаки. Головною родовою ознакою договору купівлі-продажу є перехід відчужуваного майна (товару) у власність покупця. Сторони – продавець і покупець , якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Істотною умовою договору є умова про предмет , яким може бути:
- товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому;
розпорядження майном може належати і не власнику. Зокрема, у законодавстві передбачається поняття примусового продажу, підставами для якого можуть бути продаж описаного: боржника майна, продаж заставленого майна тощо. укладенні договору купівлі-продажу не обов’язково брати участь власникові. Він може здійснити свої права через представника. Продавцем за договором може виступати особа, що є власником товару. Це випливає із загального правила, встановленого ч. 1. ст. 317 ЦК про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Як відомо, майно може перебувати у власності однієї особи або декількох осіб. Останнім об'єкт належить на праві спільної власності, і розпоряджатися таким майном кожен із власників може відповідно до спеціальних правил, встановлених законодавцем. Так, співвласник у праві спільної часткової власності має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (ст. 361 ЦК). Однак, продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає (ч. 2 ст. 362 ЦК). Це обмовлено тим, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів (ч. 1 ст. 362 ЦК). Продавець має право здійснити продаж своєї частки іншій особі тільки у випадку, якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення (ч. 2 ст. 362 ЦК). В силу положень ст. 369 ЦК продаж майна, що перебуває у спільній сумісній власності, повинен здійснюватися за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Обмеження щодо можливості продажу майна встановленні чинним законодавством щодо майна, яке стало власністю осіб внаслідок прийняття спадщини, якщо спадкодавцем є особа, що оголошена померлою. Так, відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. З цією метою нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження. Власникові не обов'язково особисто брати участь в укладенні договору купівлі-продажу. Він може здійснити ці повноваження через свого представника або комісіонера. У такому разі покупець досягає тієї самої мети, що й при купівлі майна безпосередньо у власника, хоч і з певними особливостями. Так, при продажу майна, зданого на комісію, продавцем виступає комісіонер, а не власник такого майна. Тому в разі виявлення відхилень від умов договору купівлі- продажу покупець звертається з претензіями до комісіонера (продавця), а не до комітента (власника). При укладенні договору купівлі-продажу продавцем через свого повіреного (на підставі договору доручення) стороною в ньому є власник, а не повірений. Держава і територіальні громади діють через утворювані ними спеціальні органи. Якщо продавцем майна може бути лише певна особа, тобто, як правило, власник, то покупцем може бути будь-яка особа. Обов'язковою умовою участі громадян стороною у договорі купівлі-продажу є наявність у них достатньої дієздатності. Підприємства (організації, установи) повинні мати статус юридичної особи, а договори, які вони укладають, мають не суперечити цілям їх діяльності, передбаченим в установчих документах. Недодержання цієї вимоги може призвести до визнання такого правочину недійсним.
9. Зміст договору купівлі - продажу. Предмет договору купівлі - продажу. Кількість, асортимент, комплектність, якість товару, тара та упаковка. Істотні умови договору купівлі-продажу залежать від його виду. Для всіх без винятку видів договору купівлі-продажу істотною умовою є умова про предмет, що включає в себе найменування товару та його кількість. Згідно зі ст. 669 ЦК, кількість товарів у договорі визначається в натуральному (відповідних одиницях виміру) або грошовому вираженні. Ця умова вважається узгодженою також у випадку, коли договором встановлено порядок визначення кількості товару, що підлягає передачі. Кількість товару в договорі можна виразити мірами ваги, об’єму, довжини, площі, в штуках. Вибір тієї чи іншої одиниці залежить від характеру товару і від практики, що склалася в торгівлі цим товаром. Наприклад, для цукру, зернових, вугілля, переважно застосовуються міри ваги, для будматеріалів – мір довжини та об’єму (кубометри), для рідких речовин застосовуються і міри ваги, і міри об’єму, для одягу, книг, годинників, меблів кількість визначається в штуках, а розмір продажу переважно обчислюється кількістю штук, що входить у партію. Ціна є істотною умовою для договорів роздрібної купівлі-продажу, контрактації, поставки для державних потреб (різновид договору поставки), біржових контрактів, договору аукціонного продажу. Для всіх інших видів договору купівлі-продажу ціна є звичайною умовою і якщо вона в договорі не зазначена і не може бути визначена виходячи з
його умов, то відповідно до ст. 691 ЦК, визначається виходячи зі звичайних цін, що склалися на аналогічні товари на момент укладення договору. Строк є істотною умовою для біржових контрактів (у цьому випадку форвардних і спот–контрактів: строки поставки визначаються в договорі згідно з Правилами біржової торгівлі індивідуально для кожної біржі; як правило для спот–контрактів – 1–15 днів, для форвардних – до 1 року) і договору поставки для державних потреб. Для інших видів договору купівлі-продажу строк є звичайною умовою і якщо зміст договору не дає можливості його визначити, то покупець має право вимагати від продавця передачі товару у будь–який час, а продавець повинен виконати цей обов’язок у семиденний строк з дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства (ст. 663 ЦК). Асортимент належить до звичайних умов договору купівлі-продажу. Під асортиментом слід розуміти певне співвідношення видів, моделей, сортів товару Якщо ж в договорі умова про асортимент не зазначена, але із суті зобов’язання випливає, що товар має бути переданий покупцю в асортименті, продавець має право передати товар в асортименті, виходячи з потреб покупця, які були йому відомі на момент укладення договору або відмовитися від договору (ст. 671 ЦК) Тара і упаковка служать для забезпечення збереження товару при транспортуванні і зберіганні, а в деяких випадках є обов’язковим елементом естетичного вигляду товару (наприклад для парфумерії). В певних випадках обов’язкову вимогу щодо тари та упаковки можуть містити певні нормативні документи (наприклад, держстандарти) з метою охорони здоров’я громадян і навколишнього довкілля. Ці норми є імперативними і не підлягають зміні їх у договорі. При узгодженні умови про тару і упаковку товарів сторони вносять у договір вказівки відносно виду і характеру упаковки, її якості, розмірів, способу оплати, а також нанесення маркування. Визначення виду упаковки залежить від особливостей товару, який підлягає пакуванню. Як правило, у договорі визначають зовнішню упаковку – тару (ящики, картонні коробки, бочки, контейнери) і внутрішню, невіддільну від товару. Якість як внутрішньої, так і зовнішньої упаковки частіше всього визначається переліком вимог, яким вона повинна відповідати. При наявності відповідних стандартів або технічних умов на упаковку її якість може визначатися посиланням на ці документи. Пакування повинно бути достатнім для уникнення пошкодження товарів або погіршення їх характеристик під час транспортування до кінцевого пункту призначення. Вон До звичайних умов договору купівлі-продажу належить також умова про комплектність товару. Комплектністю товару (технічною комплектністю) називається сукупність його складових частин, без яких неможливе його використання. Комплектність використовується, як правило, в технічно складних виробах, де комплектуючі вироби конструктивно пов’язані одне з одним. У договорі комплектність визначається, зазвичай, шляхом посилання на відповідні технічні документи. Якщо договором комплектність не передбачена, вона визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться (ч. 2 ст. 682 ЦК). Ще однією звичайною умовою договору купівлі-продажу є умова про якість товарів. Якістю називається сукупність властивостей, що визначають придатність товару для використання його за призначенням. Умова про якість товару визначається в договорі різними способами, залежно від характеру товару, від практики, що склалася в торгівлі даним товаром та інших умов. Визначення якості товарів за стандартом передбачає купівлю–продаж товару, що за якістю чітко відповідає відповідному стандарту (документу, виробленому Держстандартом, в якому дається якісна характеристика товару), на який у договорі робиться посилання із зазначенням його номеру і дати. У випадку відсутності стандартів на певний товар або при необхідності встановлення спеціальних вимог до його якості у зв’язку з особливими умовами його виробництва та експлуатації застосовується визначення якості товару за технічними умовами, що містять детальну технічну характеристику товару, опис матеріалів, з яких він виготовляється, правила і методи перевірки та випробувань. Технічні умови наводяться безпосередньо у тексті договору або в додатках до нього. Можливе визначення якості також за описом та зразками. В такому разі якість переданого товару повинна відповідати опису або зразку. У випадку, коли умова про якість не міститься в тексті договору, застосовується ч. 2 ст. 673 ЦК, згідно з якою переданий товар повинен бути придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Крім того, у випадку повідомлення покупцем конкретної мети придбання товару, він повинен бути придатним для використання відповідно до цієї мети. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути окремі речі або їх сукупність (об'єкти природи або створені людиною матеріальні блага), а також певні зобов'язальні права, пов'язані з можливістю реалізації зафіксованих у них повноважень на отримання майнових вигод (зафіксованих, зокрема, у цінних паперах). Предметом договору купівлі-продажу може бути будь-яке майно, визнане законом об'єктом права власності і не вилучене з товарообігу. Особливе місце серед багатьох видів валютних цінностей посідає іноземна грошова валюта, яка в одних випадках може бути платіжним засобом, в інших - предметом купівлі-продажу. Останнє має місце у випадках продажу (обміну) іноземної грошової валюти за грошову валюту України і навпаки на Українській міжбанківській валютній біржі через систему обмінних пунктів. На наш погляд, такі правочини водночас мають ознаки і договору купівлі-продажу, і договору міни.
товар;
- інформувати покупця про недоліки речі;
- попередити покупця про права третіх осіб, тобто про так звані юридичні недоліки речі;
- зберігати продану річ в тих випадках, коли право власності переходить до покупця до її передачі;
- виступити на боці покупця, якщо треті особи звернулися до покупця з позовом про витребування речі (ст.660 ЦКУ). Стаття 675. Гарантії якості товару
- Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
- Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
- Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором. Гарантійний строк — це термін , протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання щодо безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг. Стаття 676. Обчислення гарантійного строку
- Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
- Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв'язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 688 цього Кодексу.
- Гарантійний строк на комплектуючий виріб дорівнює гарантійному строку на основний виріб і починає спливати одночасно з ним.
- У разі заміни товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору купівлі-продажу, гарантійний строк на нього починає спливати з моменту заміни.
Стаття 677. Строк придатності товару
1. Законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі
спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк
придатності).
2. Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його
виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою),
до настання якого товар є придатним для використання.
3. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, на який встановлено строк
придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до
спливу цього строку.
Передання товару неналежної якості:покупець в такому разі має право вимагати від продавця
- Пропорційне зменшення ціни
- Безоплатне усунення недоліків
- Відшкодування витрат на усунення недоліків Якщо істотне порушення вимог щодо якості товару:
- Відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої суми
- Вимагати заміни товару
12. Договір роздрібної купівлі - продажу : поняття, особливості, сфера застосування та джерела правового регулювання.
Стаття 698. Договір роздрібної купівлі-продажу
1. За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку
діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно
призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з
підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.
2. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.
Основними особливостями цього договору які виокремлюють його серед інших видів договорів купівлі-продажу, є такі: 1) договір роздрібної купівлі-продажу завжди є публічним, тобто продавець взяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів кожному, хто до нього звернеться, на однакових для всіх покупців умовах, за винятками, встановленими законом (ст. 633 ЦК України). Спеціально для цього договору законодавець деталізував положення про публічну оферту. Так, відповідно до ст. 699 ЦК України пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору. При цьому виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того, чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу; 2) продавцем за договором роздрібної купівлі-продажу може виступати лише фізична або юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів. Однією з вимог для заняття торговельною діяльністю є наявність у продавця державного свідоцтва з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору (відповідно до Податкового кодексу України). Крім того, торгівля окремими видами товарів відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р. та інших нормативних актів може здійснюватися тільки на підставі ліцензій. Покупцем може бути фізична або юридична особа. Залежно від особливостей окремих договорів купівлі-продажу законодавець висуває спеціальні вимоги до особи покупця. Наприклад, продаж тютюнових виробів та алкогольних напоїв забороняється особам, які не досягли вісімнадцяти років (п. 11 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, п. 10 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями); 3) товар як предмет договору роздрібної купівлі-продажу обов'язково має призначатися для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. Товар повинен мати відповідне маркування, належний товарний вигляд, на ньому має бути зазначено строк придатності з дотриманням вимог нормативних документів, а також мати незакінчений термін придатності та документи, передбачені законодавством, які, зокрема, засвідчують його якість і безпеку. В іншому випадку його продаж забороняється (п. 17 Порядку); 4) законодавець установив додаткові (порівняно із звичайним договором купівлі-продажу) права та обов'язки сторін договору роздрібної купівлі-продажу, а також наслідки невиконання ними зобов'язань за цим договором , які будуть розглянуті нижче. При цьому потрібно зауважити, що покупцю надаються спеціальні права навіть у разі продажу йому товару належної якості, тобто при дотриманні продавцем покладених на нього обов'язків. Регулювання : 1 .ЦКУ параграф 2 глава 54 ( а також застосовується загальні положення розділу 1 в тій частині що не регулюється спец законодавством і не суперечить сутності цих відносин , )
- ЗУ Про захист прав споживачів ( але він регулює не тільки відносини щодо продажу а, й поширюється на виконання робіт , надання послуг споживачам, тобто не обмежується відносинами роздрібної торгівліі продажу ( Покупець має бути ф о. .) Ст 1 споживач - ф о, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб , безпосередньо не пов язаних' з підприємницькою діяльністю або виконанням обов язків найманого працівника ' ; 3. Постанова КМУ 1994 Про реалізацію окремих положень ЗУПро захист прав споживачів ( містить перелік сезонних товарів, гарантійні строки , перелік товару, які не підлягають обміну і поверненню ).
- Постанова КМУ 2006 Порядок провадження торговельної діяльності і правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів
- відомчі акти: Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами – наказ Мін економіки
- Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами
поставку товару покупцеві, договір найму-продажу, договір роздрібної купівлі-продажу товару в кредит, договір з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк. Закон передбачив і продаж товарів з використанням автоматів (ст. 703 ЦК). Такий договір вважається укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару, тобто конклюдентних.
15. Права покупця за договором роздрібної купівлі - продажу, їх зміст та захист. Права покупця повністю кореспондують обов’язкам продавця. Це право отримати товар, у встановленій кількості, в узгодженому асортименті, у відповідній комплектності та в комплекті товару, якщо це передбачено договором; встановленої якості товару; вільним від прав третіх осіб; в тарі та (або) в упаковці. Крім того, покупець має право заявити продавцеві або виробникові претензію з приводу незастережених ними недоліків проданої речі, які було виявлено протягом (ст. 680 ЦК): а) гарантійного строку або строку придатності; б) розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна — в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлено більший строк; в) після спливу гарантійного строку або строку придатності, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту. Покупець зобов'язаний:
- прийняти товар , крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Він також зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу;
- оплатити товар , а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Коли покупець відмовляється прийняти та оплатити товар , продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. У разі прострочення оплати товару покупцем продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами;
- повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - у розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем обов'язку стосовно повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору;
- забезпечити схоронність переданого продавцем товару, від якого він відмовляється, негайно повідомивши про це продавця. Регулюється ЗУ «Про захист прав споживачів. Споживач — фізична особа, яка купує, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, або виконанням обов'язків найманого працівника. Права. Зокрема, закон надає споживачу права на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), заподіяної дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади задля захисту порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Права покупців-споживачів на одержання від продавця інформації про товар закріплено також у ст. 700 нового ЦК України.
Закон "Про захист прав споживачів" особливо докладно регулює відносини, пов'язані з правами споживача у разі придбання ним товару неналежної якості. Строки. Гарантійним є строк, встановлений договором або законом, протягом якого продавець гарантує якість товару. Він починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу, і зазначається у паспорті на товар або на його етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до товару (статті 675—676 ЦК). Згідно зі ст. 677 ЦК, строком придатності є строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням. Він зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до них при продажу, і вважається гарантійним терміном та обчислюється від дати виготовлення. Дату виготовлення також має бути вказано на етикетці або в інших документах, і вона визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання. Недоліки. У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків споживач має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення впродовж істотних недоліків , які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), споживач має право на свій вибір зажадати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; заміни товару на такий самий товар або на аналогічний з наявного у продавця (виробника) асортименту. Обмін товару. Якщо покупець висунув вимоги про безоплатне усунення недоліків товару (йдеться про непродовольчі товари), то це має бути зроблено протягом 14 днів або за згодою сторін в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому надається (з доставкою) аналогічний товар незалежно від моделі. Споживач також має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого його було придбано, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути використаний за призначенням. Перелік непродовольчих товарів, які не підлягають обміну, визначено в Постанові КМУ «Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів"»
16. Загальна характеристика договору поставки. Поняття. За цим договором одна сторона (постачальник), яка здійснює господарську діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у господарській або іншій діяльності, не пов’язаній з особистим, сімейним, домашнім чи іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Характеристика договору: двосторонній, консенсуальний, оплатний. Особливості договору поставки: 1) купівля товару здійснюється з підприємницькою метою (перепродажу, переробки і продажу тощо), а не для особистого, сімейного та іншого подібного використання;
- сторонами договору виступають суб’єкти господарювання;
- об’єктом договору є партія товару (опт);
- розрахунки між контрагентами відбуваються за посередництвом банків і, переважно, у безготівковій формі;
- момент укладення договору і момент його виконання не співпадають. Сторони договору поставки: постачальник і покупець – юридичні особи або фізичні особи–підприємці. Об’єкт договору поставки: товар, який є в наявності або буде виготовлений (набутий) постачальником в майбутньому.
2.ЗУ ПРО БЛАГОДІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ТА БЛАГОДІЙНІ ОРГАНІЗАЦІІ
3 ПОРЯДОК ВЧИНЕННЯ НОТАР ДІЙ НОТАРІУСАМИ У( договір дарування часто потребує нотар посвідчення)
18. Сторони в договорі дарування. Форма договору дарування. Сторонами договору дарування є дарувальник і обдаровуваний , а саме: фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим і територіальна громада. Стаття 720. Сторони у договорі дарування
- Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада. .(ЗАГАЛЬНЕ ПРАВИЛО)- БУДЬ ЯКИЙ УЧ ЦИВ ВІДНОСИН)
- Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних. .( СПЕЦ ПРАВИЛА – ІМПЕРАТИВНА ЗАБОРОНА) Однак опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) можуть передавати майно підопічному у власність за договором дарування, а піклувальник може дати згоду на дарування своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами майна підопічному.
- Підприємницькі товариства(ВСІ ГОСПОДАРСЬКІ І ВИРОБНИЧИЙ КООПЕРАТИВ- ДІЮТЬ З МЕТОЮ ОДЕРЖАТИ ПРИБУТОК) можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви. (НОРМА СПРЯМОВАНА НА ЗАХИСТ УЧАСНИКІВ ТОВАРИСТВА, ЩОБ НЕ БУЛО ЗЛОВЖИВАНЬ З БОКУ ВИКОНАВЧИХ ОРГАНІВ ПРИ БЕЗОПЛАТНІЙ ПЕРЕДАЧІ МАЙНА).
- Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним .(НА ДОВІРЕНОСТІ МАЄ БУТИ ЗАЗДАЛЕГІДЬ ВИЗНАЧЕНА ОСОБА ОБДАРОВУВАНОГО) Юридичні особи виступають сторонами у договорі дарування в межах своєї спеціальної дієздатності - договiр дарування мiж юридичними особами, якi займаються пiдприємницькою дiяльнiстю, не допускається, якщо право дарування прямо не передбачене у статутi дарувальника. Тобто, юридичні особи можуть бути сторонами у договорі дарування тільки у випадках, коли ці договори не суперечать їх меті та предмету діяльності, передбаченому в установчих документах або положеннях про них. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви. 19. Зміст договору дарування. Відмінність дарунку від пожертви. ЗМІСТ – СТАНОСВЯТЬ УМОВИ, ПУНКТИ ПРЕДМЕТ Стаття 718. Предмет договору дарування
- Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
- Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому. ТРВАРИНИ- ОСОБЛИВІ ОБЄКТИ ЦИВ ПРАВА, НА ЯКИХ ПОШИРЮЄТЬСЯ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ РУХОМОЇ РЕЧІ. ЗУ ПРО ЗАХИСТ ТВРИН ВІД ЖОРСТКОГО ПОВОДЖЕННЯ З НИМИ- дарування тварин може здійснюватись лише за попередньою згодою обдарованого(ця норма нічого нового в регулювання не вносить…Базова модель договору дарування як реального договору передбачає що договір є уклад з моменту передання( один має передати, ін. – прийняти )…якшо я не хочу приймати – не приймаю і договору нема….Якшо консенсуальний – тільки в письмовій формі- треба підписати…… -МАЙНОВІ ПРАВА , які вже належать дарувальнику або виникнуть пізніше. Письмова форма…Це право вимоги в зобов’язанні( якшо ми передаєм право вимоги – це заміна сторони в зобов’язанні – цесія) , корпоративні права ( право на частку в статутному капіталі в товаристві з обмеж відпов), право на частку у праві спільної част власності.) Не можна дарувати майнові права, які нерозривно пов'язані з особою їх володільця (право одержання аліментів, пенсії тощо). Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч. 1 ст. 722 ЦК України). При цьому, якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди і обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття, дарунок вважається прийнятим. За визначенням ЦК, пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, для досягнення певної, наперед обумовленої мети. Отже, на відміну від звичайного договору дарування предметом пожертви не можуть бути майнові права. У решті цивільне законодавство не містить будь-яких обмежень відносно майна або речей, які можуть бути предметом пожертви. Найчастіше в нотаріальній практиці зустрічаються договори пожертви нерухомого майна, і вже рідше транспортних засобів та грошей. Відмінність від дарунку вбачається в тому, що пожертва призначена для користування невизначеної кількості осіб і має конкретне призначення. При пожертвуванні майна громадянинові повинно бути обумовлене його використання за певним призначенням. 20. Відмова від договору дарування та розірвання договору дарування.
Стаття 724 ЦК. Одностороння відмова від договору дарування з обов'язком передати
дарунок у майбутньому
1. Дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після
укладення договору його майновий стан істотно погіршився.
Таким може бути втрата постійного заробітку, тяжка хвороба дарувальника або членів
його родини, інші непередбачувані обставини на момент укладання договору, що негативно
вплинули пізніше на його майновий стан.
2. Обдаровуваний має право у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору
дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього.
Якщо ж обдаровуваний вже прийняв дарунок, то договір дарування вважається виконаний його сторонами. У даному разі обдаровуваний може повернути дарунок дарувальнику лише за його згодою.
Стаття 727 ЦК. Розірвання договору дарування на вимогу дарувальника
1. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи
іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив кримінальне
правопорушення проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини
(чоловіка) або дітей.
