ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2 ТЕМА. | Lecture notes Dentistry

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2

ТЕМА. Знеболювання хірургічних втручань в щелепно-лицевій ділянці (ЩЛД) у дітей в

умовах амбулаторії та стаціонару.

Мета: Вивчити методи та засоби знеболення в амбулаторних умовах та стаціонарі;

класифікацію місцевого та загального знеболення.

Конкретна мета. Навчити студентів техніці проведення аплікаційного, інфільтраційного та

провідникового знеболення. Ознайомити студентів з методом загального знеболення, його показами

та протипоказами.

Контроль початкового рівня знань

1. Анатомія лицевого черепа, особливості іннервації та кровопостачання прилеглих анатомічних

утворень.

2. Іннервація зубів і щелеп у дітей у дитячому віці.

3. Вибір препаратів та їх концентрацій до даного типу знеболення при стоматологічних

втручаннях у дітей різного віку.

Зміст заняття

Знеболення – це втрата больової чутливості, яка досягається комплексом дій, спрямованих на

тимчасове виключення центральної або периферичної нервової системи. В залежності від цього

знеболення поділяють на загальне (наркоз) і місцеве.

Місцеве знеболення є ведучим методом знеболювання, що застосовується на дитячому

амбулаторному стоматологічному прийомі. Вибір методу місцевого знеболення при лікуванні і

видаленні зубів, операціях поза і всередині порожнини рота обумовлений не тільки характером

специфічної патології, але й особливостями психоемоційного стану і віком дитини. Місцеве

знеболення має ряд переваг: його проведення не потребує дорого вартісної апаратури, простота

виконання, мінімальна токсичність. Після оперативного втручання під місцевим знеболенням хворий

не потребує спеціального нагляду лікаря і може бути відпущений додому. На сьогоднішній день

знання принципів місцевої анестезії, її видів і методик проведення є абсолютно необхідними для

стоматолога любого профілю, тим більше для стоматолога-хірурга.

Під місцевою анестезію слід розуміти зворотній перерив провідності імпульсів по чутливих

нервових волокнах, який досягається фізичним, хімічним або фізико-хімічним шляхом з метою

усунення болю в ділянці хірургічного втручання і не супроводжується виключенням притомності.

Показання до місцевого знеболення:



будь-які втручання в порожнині рота і на обличчі, що супроводжуються болем;



у ослаблених хворих, тобто у осіб з дихальною і серцево-судинною недостатністю – в тих

випадках, коли наркоз пов'язаний з великим ризиком.

Протипоказання до місцевого знеболення.

Абсолютним протипоказом до місцевого знеболення може бути тільки індивідуальна

непереносимість анестетика, однак це відноситься строго до конкретного знеболюючого препарату,

який може бути замінений, а не до методу. Відносним протипоказом є страх хворого і інші

психологічні прояви несприйняття ін’єкції, які можуть бути блоковані седативними препаратами;

супутні захворювання і стани, при яких необхідний індивідуальний підбір препарату; порушення

серцево-судинної діяльності, гіпертонія, цукровий діабет та ін..

В залежності від застосованої методики анестезію в стоматології поділяють на поверхневу,

інфільтраційну (місцеву) та провідникову (регіональну), а по засобу введення анестетика на

ін’єкційну (інфільтраційну та провідникову) та неін’єкційну (аплікаційну: фізичні та хімічні засоби).

Фізичні методи обмежено використовуються в стоматології. Застосування їх зводиться до

місцевого охолодження обмеженої ділянки тканини. Це досягається шляхом застосування льоду,

сухої вуглекислоти або хімічного агента, який швидко випаровується – хлоретилу.

До фізико-хімічних методів слід віднести електроанальгезію, електромагнітну, лазерну і

аудіоанальгезію, при яких електричний струм, випромінювання або звукові хвилі викликають

відповідні біохімічні процеси в тканинах. Сюди можна віднести і досягнення знеболення при

застосуванні акупунктурної методики. В основному ж місцева анестезія досягається при застосуванні

фармакологічних препаратів, які викликають відповідні зміни в хімізмі нервового волокна, що

Partial preview of the text

Download ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2 ТЕМА. and more Lecture notes Dentistry in PDF only on Docsity!

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2

ТЕМА. Знеболювання хірургічних втручань в щелепно-лицевій ділянці (ЩЛД) у дітей в умовах амбулаторії та стаціонару.

Мета: Вивчити методи та засоби знеболення в амбулаторних умовах та стаціонарі;

класифікацію місцевого та загального знеболення.

Конкретна мета. Навчити студентів техніці проведення аплікаційного, інфільтраційного та провідникового знеболення. Ознайомити студентів з методом загального знеболення, його показами та протипоказами. Контроль початкового рівня знань

Анатомія лицевого черепа, особливості іннервації та кровопостачання прилеглих анатомічних утворень.
Іннервація зубів і щелеп у дітей у дитячому віці.
Вибір препаратів та їх концентрацій до даного типу знеболення при стоматологічних втручаннях у дітей різного віку.

Зміст заняття Знеболення – це втрата больової чутливості, яка досягається комплексом дій, спрямованих на тимчасове виключення центральної або периферичної нервової системи. В залежності від цього знеболення поділяють на загальне (наркоз) і місцеве. Місцеве знеболення є ведучим методом знеболювання, що застосовується на дитячому амбулаторному стоматологічному прийомі. Вибір методу місцевого знеболення при лікуванні і видаленні зубів, операціях поза і всередині порожнини рота обумовлений не тільки характером специфічної патології, але й особливостями психоемоційного стану і віком дитини. Місцеве знеболення має ряд переваг: його проведення не потребує дорого вартісної апаратури, простота виконання, мінімальна токсичність. Після оперативного втручання під місцевим знеболенням хворий не потребує спеціального нагляду лікаря і може бути відпущений додому. На сьогоднішній день знання принципів місцевої анестезії, її видів і методик проведення є абсолютно необхідними для стоматолога любого профілю, тим більше для стоматолога-хірурга. Під місцевою анестезію слід розуміти зворотній перерив провідності імпульсів по чутливих нервових волокнах, який досягається фізичним, хімічним або фізико-хімічним шляхом з метою усунення болю в ділянці хірургічного втручання і не супроводжується виключенням притомності. Показання до місцевого знеболення:  будь-які втручання в порожнині рота і на обличчі, що супроводжуються болем;  у ослаблених хворих, тобто у осіб з дихальною і серцево-судинною недостатністю – в тих випадках, коли наркоз пов'язаний з великим ризиком. Протипоказання до місцевого знеболення. Абсолютним протипоказом до місцевого знеболення може бути тільки індивідуальна непереносимість анестетика, однак це відноситься строго до конкретного знеболюючого препарату, який може бути замінений, а не до методу. Відносним протипоказом є страх хворого і інші психологічні прояви несприйняття ін’єкції, які можуть бути блоковані седативними препаратами; супутні захворювання і стани, при яких необхідний індивідуальний підбір препарату; порушення серцево-судинної діяльності, гіпертонія, цукровий діабет та ін.. В залежності від застосованої методики анестезію в стоматології поділяють на поверхневу, інфільтраційну (місцеву) та провідникову (регіональну), а по засобу введення анестетика на ін’єкційну (інфільтраційну та провідникову) та неін’єкційну (аплікаційну: фізичні та хімічні засоби). Фізичні методи обмежено використовуються в стоматології. Застосування їх зводиться до місцевого охолодження обмеженої ділянки тканини. Це досягається шляхом застосування льоду, сухої вуглекислоти або хімічного агента, який швидко випаровується – хлоретилу. До фізико-хімічних методів слід віднести електроанальгезію, електромагнітну, лазерну і аудіоанальгезію, при яких електричний струм, випромінювання або звукові хвилі викликають відповідні біохімічні процеси в тканинах. Сюди можна віднести і досягнення знеболення при застосуванні акупунктурної методики. В основному ж місцева анестезія досягається при застосуванні фармакологічних препаратів, які викликають відповідні зміни в хімізмі нервового волокна, що

приводить до блокади ноніцептивних (больових) імпульсів. Неін'єкційна анестезія дозволяє отримати тільки поверхневе знеболення тканин. Використовують:  лікарські речовини – аплікаційний метод;

 Повний шлунок (через 4 год. після вживання їжі можна проводити загальне знеболення).

Класифікація методів загального знеболення, що можуть застосовуватися під час операцій у дітей із захворюваннями органів ротової порожнини і щелепно-лицевої ділянки I. Інгаляційний  масковий (назо- і орофаренгіальный);  эндотрахеальный (назо- або оротрахеальный);  через трахеостому. ІІ Неінгаляційний наркоз.  внутрішньовенний;  внутрішньом’язевий;  ректальний;  електронаркоз. ІІІ Комбіновані методи загального знеболення  нейролептанальгезія;  атаральгезія;  центральна аналгезія;  комбінована загальна електроанальгезія;  загальна анестезія за умови збереження спонтанного дихання. За способом введення лікарських речовин розрізняють:  мононаркоз (одним анестетиком);  полінаркоз (комбінований,багатокомпонентний або, потенційований). Для хірурга найважливішим є метод загального знеболювання, оскільки від нього багато в чому залежить можливість проведення адекватного втручання на щелепно-лицевій ділянці та органах ротової порожнини. Перед проведенням інгаляційного та неінгаляційного наркозу призначається премедикація. Це комплекс медикаментозної підготовки, спрямованої на забезпечення проведення безпечного наркозу та операції, що передбачає седативний, анальгетичний ефекти і зниження салівації, запобігання ваго-вагальним рефлексам. Великого значення набуває уведення атропіну в схему премедикації, особливо у разі неінгаляційного знеболювання. Це обумовлено фармакологічними властивостями препарату. Він, пригнічуючи слиновиділення, зменшує ризик аспі- рації слини під час хірургічного втручання. У разі інгаляційного наркозу введення в організм загальних анестетиків у вигляді пари або газу здійснюється у дихальні шляхи з наступною дифузією їх із альвеол у кров. Розвиток наркотичного ефекту і вихід із наркозу залежать від концентрації анестетиків у суміші, що вдихається, їх розчинності у крові і тканинах, стану дихання і кровообігу. Інгаляційний наркоз більш керований, ніж неінгаляційний. Сучасна комбінована загальна анестезія передбачає три обов'язкових компоненти дії на організм: анальгезію, відсутність свідомості і релаксацію. У разі комбінації кількох засобів, що зумовлюють загальну анестезію, знижується токсичність кожної речовини і відбувається не сумація, а потенціювання. Нині широко застосовується нейролептанальгезія (НЛА) – вид комбінованої загальної анестезії, у разі якої використовують препарати, що спричиняють нейролепсію й анальгезію. Метод особливо показаний у дитячій хірургії. Найбільшого поширення набули три види НЛА:  з використанням фентанілу, дроперидолу, закису азоту з киснем, міорелаксантів, ШВЛ (штучна вентиляція легенів);  як допоміжний засіб у разі інгаляційної загальної анестезії;  у поєднанні з місцевою анестезією за умови збереження спонтанного дихання. Відносно новим видом загальної анестезії є комбінована електроанестезія, у разі якої використовують генератори імпульсного, синусоїдального струму тощо. Підчас забезпечення загального знеболювання анестезіологу і хірургу слід ураховувати особливості найбільш важливих систем організму дитини, відмінні від дорослих анатомо- фізіологічні і психологічні характеристики дітей різного віку, специфіку оперативних втручань у щелепно-лицевій ділянці і ротовій порожнині. Обсяг і розміри різноманітних органів та анатомічних утворень дитини значно менші, ніж у дорослих, що потребує спеціальних інструментів та апаратури.

Уявлення про те, що діти (особливо молодшого віку) менш чутливі до больових і психічних травм, помилкові. Ці хворі потребують адекватного знеболювання. Після закінчення операції і виведення дитини із наркозу правильність дій хірурга набуває дуже важливого значення. Принципово важливими є ефективність та послідовність таких етапів і маніпуляцій:  у разі проведення оперативного втручання у ротовій порожнині необхідно після закінчення операції пересвідчитися у ретельному гемостазі в рані. Без цього застосовувати заходи щодо виведення дитини із наркозу недоцільно;  необхідно уважно та ретельно оглянути операційне поле і ротову порожнину і переконатися у відсутності шматочків зубів, кісток, голок, інструментів, тампонів, гумових прокладок, дренажів поза раною, залишків лігатурного дроту тощо;  у разі проведення операцій на м'якому піднебінні, піднебінно-язикових і піднебінно-глоткових дужках, у ділянці кореня язика асистент часто широко відкритий рот фіксує роторозширювачем, надмірна дія якого може призвести до переднього вивиху нижньої щелепи, вивиху (частіше) тимчасових зубів у змінному прикусі – таку можливість необхідно передбачити;  під час ларингоскопії можуть бути ушкодження фронтальної групи зубів верхньої щелепи, їх травматичне видалення, що не виключає можливості під час виведення із наркозу обтураційної асфіксії;  у разі накопичення у ротовій порожнині слини, слизу, кров'яних згустків необхідно їх видалити слиновідсмоктувачем, оскільки в цей період подразнювальний вплив будь-яких сторонніх тіл може спровокувати блювання, ларингоспазм та інші ускладнення.

Контроль рівня засвоєння знань студентами.

Місцеве потенційне знеболення (суть премедикації).
Медикаменти, які застосовують з метою премедикації, їх коротка характеристика.
Покази до застосування аплікаційного методу знеболення у дітей.
Види інфільтраційного знеболення. Покази до їх застосування при стоматологічних втручаннях у дітей різного віку.
Види провідникового знеболення щелепово-лицевої ділянки у дітей різного віку. Покази та протипокази до їх застосування.
Можливі ускладнення при проведенні місцевого знеболення, їх класифікація, невідкладна допомога, профілактика.
Центральне знеболення на нижній щелепі, покази та протипокази, зона знеболення, техніка проведення.
Периферичне знеболення на нижній щелепі, його суть, покази та протипокази, класифікація, особливості проведення у дітей різних вікових груп.
Центральне знеболення на верхній щелепі, покази та протипокази, зона знеболення, техніка проведення.
Периферичне знеболення на верхній щелепі, його суть, покази та протипокази, класифікація, особливості проведення у дітей різних вікових груп.
Покази до проведення загального знеболення при стоматологічних втручаннях у дітей в умовах поліклініки.
Протипокази до загального знеболення.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2 ТЕМА., Lecture notes of Dentistry

Related documents

Partial preview of the text

Download ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2 ТЕМА. and more Lecture notes Dentistry in PDF only on Docsity!

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2