ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №4 ТЕМА. | Lecture notes Dentistry

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №4

ТЕМА. Одонтогенний та неодонтогенний періостити щелеп.

Мета: Вивчити особливості етіології, патогенезу, клінічного перебігу, діагностики

та лікування періоститів на верхній та нижній щелепах у дітей.

Конкретна мета. Розглянути значення патології різних груп зубів у виникненні

та розвитку періоститів верхньої та нижньої щелеп. Вивчити класифікацію

періоститів у дітей, патогенез, їх клінічні прояви, діагностику, диференційну

діагностику. Прогноз захворювання. Профілактика ускладнень, рецидивів при

періоститі, реабілітацію дітей.

Контроль початкового рівня знань.

1. Анатомо-фізіологічні особливості тимчасових та постійних зубів, щелепових

кісток у дитячому віці.

2. Значення реактивності організму хворого та патології різних груп зубів у

виникненні та розвитку періоститу.

3. Шляхи поширення інфекції у щелепово-лицевій ділянці у дітей.

4. Важливість ранньої діагностики та лікування запальних процесів щелепово-

лицевої ділянки у дітей.

5. Значення планової санації у попередженні виникнення запальних процесів у

дітей.

Зміст заняття.

Періостит – це гостре чи хронічне запалення окістя щелеп зазвичай

одонтогенного (рідше травматичного) або іншого походження.

Одонтогенний періостит здебільшого є наслідком гострих та загострених

хронічних періодонтитів. ″Причинними″ зубами щодо виникнення періоститів

частіше є: 54, 55, 64, 65, 74, 75,

84, 85 і 16, 26, 36, 46.

Класифікація періоститів:

1. За шляхом проникнення:



одонтогенні;



неодонтогенні (посттравматичні, за протягом, гематогенні, лімфогенні,

стоматогенні).

2. За перебігом:



гострі (серозні, гнійні);



хронічні (гіперпластичні, осифікуючі).

3. За видом інфекції:



специфічні;



неспецифічні.

4. Залежно від локалізації:



верхня щелепа (комірковий відросток, горб);



нижня щелепа (кут, гілка, край, коміркова частина).

Одонтогенний гострий серозний періостит у дітей діагностується рідко,

(оскільки явища серозного запалення швидко переростають у гнійні (протягом 1-

2діб). Одонтогенний гострий гнійний періостит зустрічається частіше у змінному

прикусі у віці 6-8років.

Місцеві ознаки одонтогенного гострого гнійного періоститу нижньої щелепи від

тимчасових молярів у дітей є:

Partial preview of the text

Download ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №4 ТЕМА. and more Lecture notes Dentistry in PDF only on Docsity!

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №

ТЕМА. Одонтогенний та неодонтогенний періостити щелеп.

Мета: Вивчити особливості етіології, патогенезу, клінічного перебігу, діагностики та лікування періоститів на верхній та нижній щелепах у дітей.

Конкретна мета. Розглянути значення патології різних груп зубів у виникненні та розвитку періоститів верхньої та нижньої щелеп. Вивчити класифікацію періоститів у дітей, патогенез, їх клінічні прояви, діагностику, диференційну діагностику. Прогноз захворювання. Профілактика ускладнень, рецидивів при періоститі, реабілітацію дітей.

Контроль початкового рівня знань.

Анатомо-фізіологічні особливості тимчасових та постійних зубів, щелепових кісток у дитячому віці.
Значення реактивності організму хворого та патології різних груп зубів у виникненні та розвитку періоститу.
Шляхи поширення інфекції у щелепово-лицевій ділянці у дітей.
Важливість ранньої діагностики та лікування запальних процесів щелепово- лицевої ділянки у дітей.
Значення планової санації у попередженні виникнення запальних процесів у дітей.

Зміст заняття. Періостит – це гостре чи хронічне запалення окістя щелеп зазвичай одонтогенного (рідше травматичного) або іншого походження.

Одонтогенний періостит здебільшого є наслідком гострих та загострених хронічних періодонтитів. ″Причинними″ зубами щодо виникнення періоститів частіше є: 54, 55, 64, 65, 74, 75, 84, 85 і 16, 26, 36, 46. Класифікація періоститів:

За шляхом проникнення:  одонтогенні;  неодонтогенні (посттравматичні, за протягом, гематогенні, лімфогенні, стоматогенні).
За перебігом:  гострі (серозні, гнійні);  хронічні (гіперпластичні, осифікуючі).
За видом інфекції:  специфічні;  неспецифічні.
Залежно від локалізації:  верхня щелепа (комірковий відросток, горб);  нижня щелепа (кут, гілка, край, коміркова частина). Одонтогенний гострий серозний періостит у дітей діагностується рідко, (оскільки явища серозного запалення швидко переростають у гнійні (протягом 1- 2діб). Одонтогенний гострий гнійний періостит зустрічається частіше у змінному прикусі у віці 6-8років. Місцеві ознаки одонтогенного гострого гнійного періоститу нижньої щелепи від тимчасових молярів у дітей є:

 асиметрія обличчя унаслідок набряку тканин нижньо-щічної та під нижньо- щелепної ділянок (іноді набряк поширюється на під очноямкову ділянку, навіть на нижню повіку ока на боці ураження,що звичайно спостерігається у дітей молодшого віку) з незміненою над ними шкірою або із незначною гіперемією її у випадках,коли діагностика та лікування затягуються чи проводиться самолікування;  відкривання рота може бути обмежене за рахунок болючого набряку тканин щічної та підщелепної ділянок;  перехідна складка згладжена з вестибулярного боку,тому що шлях поширення гнійного ексудату в цей бік коротший, ніж в язиковий, а корені тимчасових зубів розташовані ближче до зовнішньої кортикальної пластинки; слизова оболонка перехідної складки набрякла, гіперемована; пальпація у деяких випадках дозволяє виявити флюктуацію;  ″причинний″ тимчасовий зуб зруйнований, рухомий (інколи у дітей бувають зруйновні та рухомі обидва тимчасові моляри); у томи разі, коли запалення переміщується під окістя, перкусія зуба може бути незначно болючою, болючість ″причинного″ зуба свідчить про те, що від початку захворювання пройшло небагато часу. У більшості випадків одонтогенний гострий гнійний періостит нижньої щелепи супроводжується реґіонарним лімфаденітом на боці ураження. Місцеві ознаки одонтогенного гострого гнійного періоститу верхньої щелепи є: обличчя асиметричне за рахунок набряку тканин щічної, під очноямкової ділянок, половини верхньої губи, який поширюється на повіку з боку ураження. Визначається згладженість носо-губної складки. У ротовій порожнині верхньої щелепи перехідна складка згладжена та гіперемована на рівні ″причинного″ і 1 - 2 поряд розташованих зубів. У разі локалізації абсцесу на піднебінні обличчя дитини симетричне, відкривання рота вільне. На піднебінні, ближче до коміркового відростка, визначається випинання, слизова оболонка в даній ділянці гіперемійована, набрякла, під час пальпації відзначається біль та флюктуація. Якщо корені тимчасових зубів знаходяться у стадії резорбції, періостити не проявляються типовою клінічною картиною. Інфільтрація тканин періосту відбувається не в проекції перехідної складки, а ближче до шийок зубів. Тому абсцеси в таких випадках бувають частіше не субперіостальні, а під'ясенні. Іноді вони зовсім не утворюються,оскільки відтік ексудату через широку періодонтальну щілину, кореневі та остеомні канали компенсує можливість утворення абсцесу. Диференційна діагностика. Гострі періостити щелеп слід диференціювати з: хронічними періодонтитами, лімфаденітами, остеомієлітом, нагноєнням фолікулярної та радикулярної кісти щелеп.

Лікування гострих одонтогенних періоститів:  лікування проводять одразу після встановлення діагнозу;  у разі гострих серозних періоститів ″причинні″ тимчасові зуби видаляються: коли до їх зміни лишилося менше ніж 1-1,5 року; запальний процес поширився на між кореневу перегородку та фолікул постійного зуба; рентгенологічно визначається передчасна резорбція коренів ″причинного″ зуба;  у разі серозних періоститів від тимчасових зубів після видалення ″причинного″ зуба проводять періостотомію, що сприяє зворотному перебігу запального процесу;  у разі гнійних періоститів тимчасові зуби зазвичай видаляються і проводиться розтин підокісного абсцесу;  видалення постійного багатокореневого зуба проводять за умови значного розрідження міжкореневої перегородки та кісткової тканини навколо його коренів за даними рентгенограми;  якщо ″причинний″ зуб вирішили зберегти, необхідно одразу забезпечити відтік

безболісна. Можливе збільшення реґіонарних лімфатичних вузлів у піднижньощелепній ділянці. Відкривання рота вільне, слизова оболонка над згладженою перехідною складкою у ділянці деформацій з ціанотичним відтінком. Пальпаторно визначається потовщення коміркової частини. При одонтогенному процесі ″причинний ″ зуб з пломбою, коронка його сірого кольору, частково або повністю зруйнована. Якщо на цій стадії хворого не вилікувати, то гіперпластичний періостит переходить у осифікуючий, який можна розглядати як гіперостоз щелепи. Рентгенологічно у разі простого періоститу виявляється тінь періостального потовщення кістки по краю щелепи, а в разі осифікуючого (тривалість захворювання понад 2-3 міс) – ділянки новоутвореної кістки, у яких можна можна побачити окремі шари, іноді – вертикальну посмугованість. Диференційну діагностику проводять з фіброзною остеодисплазією та остеобластокластомою щелеп, продуктивною і продуктивно-деструктивною формами хронічного остеомієліту, специфічними процесами щелепи – туберкульозом. Лікування. Консервативний метод лікування хронічного періоститу в більшості випадків не дає результату. Тому ефективнішим лікуванням хронічного періоститу є розтин інфільтрату в ділянці збільшеного окістя до кістки під загальним чи провідниковим знеболюванням. Рана дренується гумовою смужкою та промивається антисептиками. Дренування здійснюється протягом 5-7 діб. За умови ефективного дренування призначають фізіотерапевтичні процедури – фонофорез гідрокортизону, гелій-неонове опромінювання, електрофорез ДМСО, йодиду калію. За умови осифікуючої форми періоститу проводять операцію нівелювання збільшеної частини кістки. Якщо процес зумовлений одонтогенною причиною, то ″причинний″ зуб лікують або видаляють. Крім того, призначають антигістамінні препарати, вітаміни. У разі загострення процесу лікування проводиться, як і в разі гострого одонтогенного періоститу.

Контроль рівня засвоєння знань студентами.

Етіологія та патогенез гострого та хронічного періоститу.
Клінічні форми одонтогенного періоститу щелеп у дітей, їх діагностика.
Особливості перебігу періоститів у дітей залежно від віку.
Диференційна діагностика періоститів з іншими захворюваннями щелепово- лицевої ділянки у дітей.
Медикаментозні та хірургічні методи лікування періоститів у дітей.
Симптоми, які є показами для хірургічного втручання при гострих і хронічних періоститах у дітей.
Прогноз захворювання, перехід у хронічну форму або генералізація процесу, розвиток сепсису.
Профілактика гострого гнійного періоститу у дітей.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №4 ТЕМА., Lecture notes of Dentistry

Related documents

Partial preview of the text

Download ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №4 ТЕМА. and more Lecture notes Dentistry in PDF only on Docsity!

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №