ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3
ТЕМА. Операція видалення тимчасових та постійних зубів у дітей.
Мета: Навчити студентів методики видалення молочних та постійних зубів,
вивчити покази та протипокази до проведення операції видалення зуба.
Конкретна мета. Ознайомити студентів із особливостями проведення операції
видалення молочних та постійних зубів у дітей у різні вікові періоди. Розглянути
покази та протипокази до видалення відповідних груп молочних і постійних зубів у
дітей у різні вікові періоди. Розібрати можливі ускладнення під час і після видалення
зубів, їх попередження та лікування.
Контроль початкового рівня знань студентами:
1. Особливості іннервації нижньої щелепи.
2. Особливості іннервації верхньої щелепи.
3. Місцеве знеболення та його класифікація.
4. Класифікація медикаментів, які застосовують при місцевому знеболенні.
5. Можливі ускладнення при проведенні місцевого знеболення, їх класифікація,
невідкладна допомога, профілактика.
6. Покази і проти покази до застосування наркозу.
Зміст заняття.
Зуби у дітей проходять три періоди розвитку, тому розглядають покази до
видалення зубів у тимчасовому, змінному та постійному прикусах.
І. Покази до видалення зубів у тимчасовому прикусі (до 6 років):
тимчасові зуби, з якими дитина народилася і вони перешкоджають природньому вигодовуванню;
гострі одонтогенні захворювання (гнійний періостит, остеомієліт, абсцес,
флегмона, лімфаденіт). У тих випадках, коли до зміни тимчасового зуба лишилося ще
2-3 роки, треба докласти всіх зусиль щодо лікування його. Тільки в разі остеомієліту
″причинний″ зуб однозначно повинен бути видалений;
неефективне лікування хронічного гранулюючого періодонтиту;
резорбція кореня більше ніж на 1⁄2 його довжини та рухомість зуба ІІ-ІІІ ступеня;
видалення унаслідок травми або травматична дистонія різців за наявності
резорбції коренів;
перелом коронки на рівні шийки або верхньої третини кореня за наявності
резорбції його.
ІІ. Покази до видалення зубів у змінному прикусі (від 6 до 11 років):
гострі одонтогенні захворювання (гнійний періостит, абсцес, флегмона,
лімфаденіт) за умови, коли корені тимчасового зуба резорбувалися більше ніж на
половину; постійний чи тимчасовий зуб не підлягає консервативному лікуванню;
гострий чи хронічний одонтогенний остеомієліт щелеп;
гострий пульпіт та періодонтит тимчасових молярів у дітей 9-10 років;
неефективність лікування хронічного періодонтиту тимчасових та постійних
зубів;
поширення вогнища запалення на міжкореневу перегородку постійних чи
тимчасових багатокореневих зубів;
наявність тимчасового зуба або його кореня, коли постійний уже прорізався;
уповільнена резорбція коренів тимчасового зуба, який заважає своєчасному
прорізуванню постійного;
