Priapism: Etiology, Classification, Diagnosis, Treatment, Lab Reports of Urology

Download Priapism: Etiology, Classification, Diagnosis, Treatment and more Lab Reports Urology in PDF only on Docsity!

Індивідуальна самостійна робота студента з урології на тему: Пріапізм: етіологія, класифікація, діагностика, лікування Студента 4 курсу 2 медичного факультету групи 9212 Білана Олександра Вікторовича

Визначення: Пріапізм - це стійка хвороблива ерекція, яка не пов'язана з статевим збудженням. Через хворобу відбувається застій крові, і розвиваються запальні процеси. Цей стан є справжньою гострою урологічною проблемою. Слід зазначити, що раннє втручання дає найкращі шанси на функціональне відновлення. Епідеміологія Поширеність приапізму становить 0,11-0,40% серед пацієнтів урологічних клінік. Пріапізм може виникнути в будь-якому віці, але найчастіше – у дітей 5-10 років та чоловіків – 20-50 років. Етіологія Пріапізм може бути ідіопатичним або вторинним після різних захворювань, станів або ліків. Найпоширенішою причиною пріапізму у дорослому віці є препарати, що застосовують для лікування еректильної дисфункції. Більшість випадків є ідіопатичними. Найпоширенішою причиною пріапізму у педіатричній популяції є серпоподібно-клітинна хвороба, яка відповідає за 65% випадків. Лейкемії, травми та ідіопатичні причини є причиною розвитку пріапізму у 10% хворих. Фармакологічно індукований пріапізм є етіологією у 5% дітей. Фармакологічні причини ішемічного пріапізму включають:

• Внутрішньокавернозні агенти – папаверин, фентоламін, простагландин Е1.
• Інтрауретральні гранули (наприклад, медикаментозна уретральна система для ерекції з інтракавернозним простагландином Е1)
• Антигіпертензивні засоби – агенти, що блокують ганглії (наприклад, гуанетидін), артеріальні вазодилататори (наприклад, гідралазин), альфа-антагоністи (наприклад, празозин), блокатори кальцієвих каналів
• Психотропні засоби – фенотіазин, бутірофенони (наприклад, галоперидол), перфеназин, тразодон, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, флуоксетин, сертралін, циталопрам)
• Антикоагулянти – гепарин, варфарин (під час лікування стану гіперкоагуляції)

Пріапізм буває:

• Ішемічний (з низьким притоком крові)
• Неішемічний ( з високим притоком крові) Ішемічний пріапізм є найпоширенішим типом, виникає внаслідок відмови механізму детумесценції, тоді як пріапізм з високим потоком виникає внаслідок неконтрольованого артеріального притоку, часто через нориці, що викликані сечостатевою травмою. Лікування пріапізму з низьким кровотоком має поетапний характер, починаючи з терапевтичної аспірації, з чи без зрошення, або інтракавернозного введення симпатоміметичного агента. Лікування неішемічного пріапізму фокусується на визначенні та облітерації нориці. Патогенез та патофізіологія У статевому члені є три тіла: два кавернозних та одне спонгіозне. Ерекція є результатом гладенько-м’язової релаксації і збільшення артеріального притоку в кавернозних тілах, що викликає набухання і ригідність. При пріапізмі спонгіозне тіло і голівка члена, як правило, не задіяні. Пріапізм з низьким потоком може бути обумовлений:
• Надмірним вивільненням нефромедіаторів
• блокуванням зливних венул (наприклад, механічна перепона у разі серпоподібно-клітинного кризу, лейкемії або при надмірному застосуванні внутрішньовенних парентеральних ліпідів)
• паралічем внутрішнього механізму детумесценції
• тривалим розслабленням внутрішньокавернозних гладеньких м’язів (найчастіше викликано використанням екзогенних гладенько-м’язових релаксантів, таких, як інтракавернозний простагландин E1). Тривалий ішемічний пріапізм призводить до хворобливого ішемічного стану, що може викликати фіброз гладенької мускулатури кавернозних тіл і тромбоз кавернозної артерії. Ступінь ішемії залежить від кількості залучених емісарних вен і тривалості оклюзії. Пріапізм довше 24 год пов’язаний з високою імовірністю постійної імпотенції. Неішемічний пріапізм є результатом неконтрольованого артеріального притоку з нориці між кавернозною артерією і кавернозним тілом. Це зазвичай є вторинним процесом на фоні тупих або проникаючих

пошкоджень статевого члена або промежини, що спричинює розрив кавернозної артерії. Як правило, цей процес безболісний. Ознаки та симптоми Ішемічний пріапізм – цей стан зазвичай болючий, хоча біль може зникнути при тривалому пріапізмі. Характеристиками ішемічного пріапізму є наступні:

• тверда ерекція
• ішемія кавернозних тіл, на що вказує темний колір крові під час аспірації
• відсутність травмування Неішемічний пріапізм – є, як правило, не болючий і може проявлятися епізодично. Характеристики неішеміного пріапізму
• адекватний артеріальний потік
• добре оксигеновані кавернозні тіла
• Травма в анамнезі: тупе або проникаюче пошкодження статевого члена або промежини, або травми (травма зазвичай є ініціюючою подією). Ознаки та симптоми Ішемічний пріапізм (із низьким потоком). Цей стан зазвичай болючий, хоча біль може зникнути при тривалому пріапізмі. Характеристиками ішемічного пріапізму є наступні:
• Тверда ерекція
• Ішемія кавернозних тіл, на що вказує темний колір крові під час аспірації
• Відсутність травмування Неішемічний пріапізм (з високим потоком) Цей тип пріапізму, як правило, не є болючим і може проявлятися епізодично. Характеристики неішемічного пріапізму:
  • Адекватний артеріальний потік
  • Добре оксигеновані кавернозні тіла
  • Травма в анамнезі: тупе або проникаюче пошкодження
  • статевого члена або промежини, або травми (травма зазвичай є ініціюючою подією)

причинно-наслідкові фактори. Слід пам’ятати, що жодна окрема патологія не виключає всіх інших; тому ретельний анамнез і фізичне обстеження повинні стосуватися пацієнта у цілому. Лабараторна діагностика

• загальний аналіз крові (ЗАК): щоб визначити, чи є у пацієнта анемія, лейкоцитоз або тромбоцитоз
• тромбопластин плазми або активований частковий
• тромбопластиновий час: пріапізм може вимагати хірургічного втручання, якщо медикаментозне лікування не
• дає позитивних результатів;
• група крові та резус-фактор: може бути необхідним переливання крові для лікування основної хвороби (серпоподібно-клітинної анемії – СКА), що є частою причиною ішемічного пріапізму;
• вимірювання концентрації газів у пенільній крові: дозволяє диференціювати ішемічний та неішемічний пріапізм. Інстументальні методи обстеження
  • пенільна дуплексна допплерівська ультрасонографія: для виявлення та локалізації фістул у пацієнтів з неішемічним пріапізмом;
  • тазова ангіографія: щоб підтвердити розташування нориці;
  • рентгенографія грудної клітки або комп’ютерна томографія (КТ): використовується, якщо в анамнезі є злоякісні утворення або метастази. Лікування Ішемічний пріапізм. Лікування має проводитися поступово, супроводжуючись підтримуючою терапією та виявленням і лікуванням можливих зворотних причин. Внутрішньокавернозний фенілефрин є препаратом вибору і першої лінією лікування ішемічного пріапізму, оскільки препарат має практично чистий альфа-агоністичний ефект і мінімальну бета-активність. При короткочасному пріапізмі (< 6 год), особливо у випадках, індукованих наркотиками, внутрішньокавернозна ін’єкція фенілефрину може призвести до повної детумесценції.

Деякі дослідження свідчать про те, що пероральне вживання тербуталіну у дозі 5–10 мг та повторне приймання 5–10 мг ще через 15 хв за необхідності, дає детумесценцію приблизно у третини пацієнтів. Перорально псевдоефедрин (60–120 мг) також був запропонований як потенційна терапія через його альфа-агоністичний ефект. Точна ефективність цього препарату при пероральному вживанні невідома. Пероральні агенти можуть бути прийнятним варіантом лікування для використання під час підготовки до аспірації/ ін’єкції. Якщо розрядка не відбувається протягом 30 хв, необхідна ін’єкційна терапія. Неішемічний пріапізм Іноді тільки спостереження може бути достатнім для виявлення цього виду пріапізму, тому що багато випадків відбуваються спонтанно, і навіть за наявності тривалого пріапізму ці пацієнти лише іноді відчувають значний дискомфорт або порушення еректильної функції. Компресійна терапія може бути успішною у деяких випадках, особливо у дітей; безперервне стиснення може підтримуватися за допомогою ремінної пов’язки. Доведено, що селективна ангіографія з подальшою емболізацією порушуваної судини є ефективною при незначній кількості довгострокових ускладнень. Селективна артеріальна емболізація може бути виконана з використанням аутологічного згустку крові, желатинової губки, мікрокотушок або хімічних речовин. Ці підходи можуть бути використані пацієнтам, які не реагують на консервативні заходи. Може знадобитися хірургічне перев’язування свища. Проте потенційні ускладнення цієї процедури включають довгострокову імпотенцію. Хірургічне лікування Розсічення кавернозного тіла через голівку статевого члена або пунктування товстою голкою (за Ebbehoj або за Winter) є основним підходом для рефрактерних випадків. Односторонній шунт часто буває ефективним. Двосторонні шунти використовуються тільки у разі необхідності (зазвичай через 10 хв). Процедура El-Ghorab є більш агресивним відкритим хірургічним кавернозним шунтом і показана, якщо шунт за Winter не вдається встановити. Шунти Quackel – це кавернозно-спонгіозні шунти (однобічні або двобічні), які виконуються за допомогою промежинного доступу. Такі шунти не часто бувають ефективними, якщо більш дистальний шунт вже