Download Write a title that briefly explains what it is about. Between 20 and 90 characters and more Cheat Sheet Foreign Exchange Law in PDF only on Docsity!
Оцінювання стану новонароджених за
шкалою Апгар
Оцінювання за шкалою Апгар є загальноприйнятим і зручним методом для звітування про стан немовляти відразу після народження і про відповідь на реанімацію, якщо вона знадобилася. Саму лише кількість балів за шкалою Апгар не можна розглядати й використовувати як: доказ наявності асфіксії або її наслідків; предиктор індивідуальної неонатальної смертності або неврологічних ускладнень. Шкала Апгар включає 5 компонентів: колір шкіри; частоту серцебиття; рефлекси; м’язовий тонус; дихання. Кожному з цих компонентів дається оцінка 0,1 або 2. Таким чином, шкала Апгар дає змогу кількісно оцінити такі клінічні ознаки пригнічення серцевої та дихальної діяльності^3 у новонароджених, як ціаноз або блідість шкіри, брадикардія, пригнічення рефлекторної реакції на стимуляцію, гіпотонія, апное або термінальне дихання^4. Стан усіх немовлят оцінюється на першій хвилині життя і через 5 хвилин після народження, а для дітей з показником < 7 – через кожні 5 хвилин до 20 хвилин після народження. Оцінювання за шкалою Апгар є загальноприйнятим і зручним методом для звітування про стан немовляти відразу після народження і про реагування на реанімацію, якщо вона знадобилася. Однак кількість балів за шкалою Апгар не можна використовувати для прогнозування індивідуальних неврологічних ускладнень. Для того щоб належним чином визначити перспективу використання шкали Апгар, фахівці колегії та академії оновили присвячене їй положення 2006 р. сучасними рекомендаціями зі звіту Неонатальна енцефалопатія та неврологічні ускладнення (2014 р., друге видання)^5 і нового керівництва з реанімації новонароджених. У керівництвах Програми з реанімації новонароджених стверджується, що оцінка за шкалою Апгар надає корисну інформацію про загальний стан новонародженого і його реакцію на реанімацію. Однак реанімацію слід розпочинати до оцінювання за шкалою на 1-й хвилині життя. Отже, оцінка за шкалою Апгар не використовується для визначення того, чи потрібно розпочинати реанімацію або які саме реанімаційні заходи необхідні та коли саме їх слід застосовувати.
Якщо кількість балів за шкалою Апгар продовжує дорівнювати 0 довше ніж 10 перших хвилин життя, це може бути враховано для визначення доцільності продовження реанімаційних заходів, оскільки такі діти, за даними літератури, надзвичайно рідко виживають зі збереженням нормального неврологічного статусу. Відповідно до цього у керівництвах Програми з реанімації новонароджених 2011 р^6. зазначено: «Якщо підтверджено, що серцевого ритму не було виявлено принаймні протягом 10 хвилин, може бути доцільним припинення реанімаційних заходів». У звіті Неонатальна енцефалопатія та неврологічні ускладнення кількість балів за шкалою Апгар на 5-й хвилині від 7 до 10 визначено як задовільну, від 4 до 6 – як помірно аномальну, а від 0 до 3 – як низьку для доношених і пізніх недоношених^7 немовлят. У цьому ж звіті показник за шкалою Апгар від 0 до 3 на 5-й хвилині або пізніше розглядається як неспецифічна ознака патології, що «може бути однією з перших ознак енцефалопатії». Проте одна лише стабільно низька оцінка за шкалою Апгар не є специфічним показником інтранатального ушкодження. Крім того, хоча ця оцінка широко застосовується при дослідженні кінцевих точок, її неправильне використання призводить до помилкового визначення асфіксії. Асфіксія визначається як значне порушення газообміну, яке, якщо триває, призводить до прогресуючої гіпоксемії, гіперкапнії та вираженого метаболічного ацидозу. Термін асфіксія, який описує процес різного ступеня тяжкості й тривалості, а не кінцеву точку, не слід застосовувати до пологових ускладнень, за винятком, коли конкретні докази значного погіршення газообміну під час пологів або відразу після них можуть бути задокументовані на основі результатів лабораторних досліджень.
Немає загальноприйнятої форми для звітності за шкалою Апгар у дітей, які перенесли реанімацію після народження, оскільки під час реанімаційних заходів змінюється багато чинників, що впливають на кількість балів. Висувалася концепція допоміжної оцінки при застосуванні реанімаційних заходів, але її прогностичний рівень надійності поки що не вивчено. Для коректного оцінювання стану таких дітей і забезпечення точного документування й збереження даних запропоновано розширену форму звітності для оцінки за шкалою Апгар ( рисунок ). Така розширена оцінка за шкалою Апгар може також виявитися корисною за умови відстроченого перетискання пуповини, при цьому час народження (тобто повного виходу немовляти з пологових шляхів), час перетискання пуповини й час початку реанімації можна зафіксувати в комірці для коментарів. Сама лише кількість балів за шкалою Апгар не може вважатися доказом або наслідком асфіксії. Для діагностування інтранатальної гіпоксії-ішемії плоду слід враховувати багато інших чинників, зокрема незадовільні показники моніторингу частоти серцевих скорочень (ЧСС), відхилення від нормального вмісту газів у крові пуповинної артерії, порушення функції мозку, дані нейровізуалізації, результати неонатальної електроенцефалографії, докази плацентарної патології, дані гематологічних досліджень і свідчення про поліорганну недостатність. Показники ЧСС плоду категорії I (нормальна) або категорії II (невизначена) разом із кількістю балів за шкалою Апгар 7 або більшою на 5-й хвилині та/або нормальною рН крові в пуповинній артерії (± 1 стандартне відхилення) не узгоджуються з клінічною картиною гострої гіпоксично-ішемічної події.
Прогноз
Оцінку за шкалою Апгар від 0 до 3 на 1-й хвилині не можна використовувати як прогностичну для будь-якого окремого немовляти. Кількість балів за шкалою Апгар від 0 до 3 на 5-й хвилині корелює з неонатальною смертністю у великих популяціях, але не є предиктором індивідуальної неврологічної дисфункції в майбутньому. Дані демографічних досліджень постійно переконують, що в більшості дітей із низькими оцінками за шкалою Апгар церебральний параліч не розвивається. Однак низький бал за шкалою Апгар на 5-й хвилині, безперечно, свідчить про підвищення відносного ризику розвитку церебрального паралічу (за різними повідомленнями, у 20-100 разів, у порівнянні з дітьми, для яких оцінка за шкалою Апгар на 5-й хвилині становить від 7 до 10). Хоча індивідуальний ризик варіює, популяційний ризик розвитку неврологічних ускладнень також збільшується, коли оцінка за шкалою Апгар становить 3 або менше балів на 10, 15 і 20-й хвилинах. Коли оцінка стану новонародженого за шкалою Апгар становить ≤ 5 балів на 5-й хвилині, слід, якщо можна, взяти зразки артеріальної крові з перетиснутої частини пуповини для перевірки вмісту газів. Ефективним також може бути дослідження плаценти для виявлення патологічних змін.
Рекомендації
- Оцінка за шкалою Апгар не прогнозує індивідуальну неонатальну смертність або неврологічні ускладнення, і її не слід використовувати з цією метою.
- Недоцільно застосовувати саму лише оцінку за шкалою Апгар для встановлення діагнозу асфіксії. Термін асфіксія, який описує процес різного ступеня тяжкості й тривалості, а не кінцеву точку, не слід використовувати до
пологових ускладнень, за винятком випадків, коли конкретні докази значного погіршення газообміну під час пологів або відразу після них можуть бути задокументовані на основі результатів лабораторних досліджень.
- Коли оцінка стану новонародженого за шкалою Апгар становить ≤ 5 балів на 5-й хвилині, слід взяти зразки артеріальної крові з перетиснутої частини пуповини для перевірки вмісту газів. Корисним також може бути дослідження плаценти для виявлення патологічних змін.
- Медпрацівники, що надають перинатальну допомогу, мають послідовно визначати бали за шкалою Апгар при проведенні реанімації. Тому Американська академія педіатрів та Американська колегія акушерів і гінекологів заохочують до використання розширеної форми звітності щодо показників за шкалою Апгар, яка містить відомості про реанімаційні втручання.
0. Протокол медичного догляду за здоровою
новонародженою дитиною
0. Протокол медичного догляду за
здоровою новонародженою дитиною
1. Послідовність дій при здійсненні медичного догляду за
здоровою новонародженою дитиною в пологовій залі.
1.1. Відразу після народження акушерка викладає дитину на живіт матері, здійснює обсушування голови і тіла дитини попередньо підігрітою стерильною пелюшкою, одягає дитині чисті шапочку і шкарпетки, накриває сухою чистою пелюшкою та ковдрою. 1.2. Одночасно лікар-педіатр-неонатолог, а за його відсутності лікар-акушер- гінеколог, здійснює первинну оцінку стану новонародженого Основна мета первинної оцінки стану новонародженого в пологовій залі – отримати відповідь на наступні питання:
- чи немає вроджених вад розвитку і інших патологічних станів, які б вимагали невідкладного обстеження та втручання;
- чи відбулася рання фізіологічна адаптація новонародженого. Оцінка стану новонародженого та медичний догляд за ним здійснюється відповідно наступного алгоритму. Таблиця № Оцінка стану
1.3. Після закінчення пульсації пуповини, але не пізніше 1 хв. після народження дитини акушерка, замінивши стерильні рукавички, перетискає та перетинає пуповину (див. розділ 8), за умови задовільного стану дитини (за результатами первинної оцінки стану новонародженого) перекладає дитину на груди матері. 1.4. Акушерка здійснює медичне спостереження за станом новонародженого протягом перебування дитини у пологовій залі. При порушенні стану новонародженого інформує про це лікаря-педіатра-неонатолога, а за його відсутності лікаря-акушера-гінеколога. 1.5. За появи пошукового і смоктального рефлексу (дитина піднімає голову, відкриває широко рот, шукає груди матері) акушерка допомагає здійснити перше раннє прикладання дитини до грудей матері. 1.6. Через 30 хв. після народження дитини акушерка електронним термометром вимірює новонародженому температуру тіла в аксилярній ділянці та записує результати термометрії у карті розвитку новонародженого (Ф097/о). 1.7. Після проведення контакту матері і дитини «очі в очі» (але не пізніше першої години життя дитини) акушерка після обробки рук (див. розділ 15) проводить новонародженому профілактику офтальмії із застосуванням 0.5% еритроміцинової або 1% тетрациклінової мазі відповідно до інструкції застосування одноразово. 1.8. Контакт "шкіра-до-шкіри" проводиться не менше 2 годин у пологовій залі, за умови задовільного стану матері та дитини. 1.9. Після завершення контакту “шкіра-до-шкіри” акушерка, перекладає дитину на зігрітий сповивальний стіл, здійснює обробку та клемування пуповини (див. розділ 8), вимірювання зросту, обводу голови та грудної клітини, зважування. 1.10. Лікар-педіатр-неонатолог, а за його відсутності лікар-акушер-гінеколог перед переведенням дитини та матері в палату спільного перебування здійснює первинний лікарський огляд новонародженого за схемою (див розділ 4.) і записує дані огляду в карту розвитку новонародженого. 1.11. Акушерка (медична сестра) одягає дитині чисті повзуни, сорочечку, шапочку, шкарпетки, рукавички. Дозволяється використовувати чистий домашній одяг. 1.12. Дитина, разом з матір'ю накривається ковдрою і переводиться в палату спільного перебування з дотриманням умов теплового ланцюжка.
- Тепловий ланцюжок. Найважливішою умовою дотримання теплового ланцюжка є забезпечення температури у пологовій залі (операційній) не нижче ніж 25 С.
2.1. Організаційні умови забезпечення підтримки теплового
ланцюжка.
Ці заходи впроваджуються під час пологів та в перші дні після народження дитини з метою зменшення втрат тепла у всіх новонароджених. Невиконання хоча б
одного з цих заходів розриває тепловий ланцюжок та ставить новонароджену дитину під загрозу переохолодження. Межами нормальної температури тіла новонародженого слід вважати 36,5о^ С-37,5о^ С при вимірюванні в аксілярній ділянці. Недотримання теплового ланцюжка підвищує ризик розвитку у новонародженого гіпоглікемії, метаболічного ацидозу, інфекції, дихальних розладів, уражень центральної нервової системи (крововиливи, судоми).
2.2. Десять кроків теплового ланцюжка.
1) Тепла пологова кімната (операційна). [B]. Приміщення повинно бути чистим та теплим, без протягів з відчинених вікон, дверей та кондиціонерів (вентиляторів). Оптимальною (безпечною) для матері та дитини вважається температура навколишнього середовища 25оС –28оС. Все необхідне для зігрівання дитини (пелюшки, шапочка, шкарпетки, сорочечки, повзунки, ковдра) треба підготувати і підігріти завчасно. 2) Негайне обсушування дитини [B]. Відразу після народження (до перетинання пуповини) акушерка повинна обсушити тіло та голову дитини стерильними, сухими, попередньо підігрітими пелюшками. Викласти дитину на живіт матері і закінчити обсушування. Вологі пелюшки треба відкласти, одягнути на дитину чисті шапочку і шкарпетки та накрити чистою сухою попередньо підігрітою пелюшкою. 3) Контакт “шкіра –до –шкіри”[С]. Контакт “шкіра-до-шкіри” запобігає втратам тепла та сприяє колонізації організму дитини флорою матері. На грудях матері дитина накривається чистою попередньо підігрітою пелюшкою та спільною з матір’ю ковдрою і знаходиться там до переведення в палату спільного перебування не менше 2 годин. З метою контролю дотримання заходів теплового ланцюжка перше вимірювання температури тіла новонародженого здійснюється через 30 хвилин після народження в аксілярній ділянці електронним термометром. 4) Грудне вигодовування. [A]. Грудне вигодовування треба починати як можна раніше протягом першої години після народження, коли дитина проявляє ознаки готовності до початку годування та знаходиться з матір’ю в контакті “шкіра-до-шкіри”. Не треба примушувати дитину розпочинати перше годування, якщо вона не проявляє цих ознак. 5) Відкласти зважування та купання. [B]. Купання та зважування новонародженого відразу після народження приводить до втрат тепла (21) , тому ці процедури треба відкласти.
т.ч. і огляд лікаря-спеціаліста має бути обґрунтованим та безпечним для дитини і проводитись за дотримання вимоги поінформованої згоди матері. 3.2. Відсмоктування слизу з ротової порожнини та носоглотки. [B]. Більшість здорових новонароджених не потребують проведення відсмоктування слизу з ротової порожнини та носоглотки. Якщо виникає необхідність забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів у здорового новонародженого, слід застосовувати грушу, оскільки при її використанні вірогідність виникнення ускладнень менша, ніж при відсмоктуванні катетером. Негативні наслідки рутинного відсмоктування слизу у новонароджених з ротової порожнини та носоглотки:
- розвиток аритмії та брадикардії;
- ларингоспазм;
- високий ризик інфікування. 3.3. Перевірка прохідності стравоходу. Здорові новонароджені не потребують рутинної перевірки прохідності стравоходу. Показання для обов’язкової перевірки прохідності стравоходу:
- за наявності у роділлі багатоводдя (полігідроамніон);
- за умови виявлення при ультразвуковому дослідженні вагітної малого шлунку плода або не виявлення його взагалі;
- при наявності наступних клінічних ознак у новонародженої дитини: велика кількість пінистих виділень з ротової порожнини; при спробі годування дитини молоко повертається; приступи кашлю з апное, ціанозом. Негативні наслідки рутинної перевірки прохідності стравоходу:
- розвиток аритмії та брадикардії;
- ларингоспазм;
- високий ризик інфікування.
3.4. Цитологічне та бактеріологічне дослідження шлункового аспірату. Цитологічне та бактеріологічне дослідження шлункового аспірату у новонародженої дитини проводити недоцільно через високий ризик ускладнень та низьку діагностичну значимість.
3.5. Бактеріологічне дослідження фекалій, посівів зі шкіри
пуповини, тощо.
Проведення бактеріологічних досліджень фекалій, та посівів зі шкіри, пуповини, тощо у здорових новонароджених недоцільне через низьку діагностичну значимість.
3.6. Додаткове обстеження новонародженого (лабораторні,
рентгенологічні, узд, консультації лікарів-спеціалістів тощо)
Здорові новонароджені не потребують додаткового обстеження та консультацій лікарів-спеціалістів. Лабораторне дослідження крові здійснюється у наступних випадках:
- новонародженим, які були народжені жінками, що мають 0 (І) групу крові та / або Rh негативний тип крові, необхідно визначити групу крові та Rh фактор шляхом дослідження пуповинної крові [B].
- якщо жінка не обстежена на рівень анти Rh антитіл та має Rh негативний тип крові, необхідно визначити рівень білірубіна пуповинної крові.
3.7.Зважування новонародженого.
3.7.1. Перше зважування новонародженого здійснюють в пологовій залі після проведення контакту “шкіра-до-шкіри” та прикладання дитини до грудей перед переведенням дитини в палату спільного перебування матері та дитини. 3.7.2.При зважуванні дитини дотримуються принципів забезпечення теплового ланцюжка з метою запобігання переохолодження дитини. 3.7.3. Здоровий новонароджений не потребує щоденного зважування. 3.7.4. Щоденне зважування новонародженої дитини проводять за медичними показаннями. 3.7.5. Перед випискою з пологового стаціонару зважування дитини є обов’язковим.
4.2.2. Показники адаптації які необхідно визначити під час
первинного лікарського огляду.
Таблиця № ОЗНАКИ НОРМАЛЬНІ МЕЖІ Частота серцебиття 100-160 за хв. Частота дихання 30- 60 за хв. Колір шкіри рожевий, відсутній центральний ціаноз Рухи Активні М’язевий тонус Задовільний Температура новонародженого 36,5-37,5 С
4.2.3. Схема первинного лікарського огляду
новонародженого.
- Колір шкіри****. Відображає успішність кардіореспіраторної адаптації. У здорових новонароджених дітей вся шкіра рожева (еритема новонароджених). Під час крику шкіра може набувати легкого ціанотичного забарвлення. Шкіра еластична, може бути вкрита родовою змазкою. Доношені новонароджені мають задовільний тургор м’яких тканин, у дітей, які народжені при переношеній вагітності, шкіра суха та може злущуватися, що не потребує лікування. Необхідно звернути увагу на наявність milia, монголоїдних плям, токсичної еритеми, які не вимагають лікування. Поява жовтяниці в першу добу є патологічною. Звертають увагу на наявність набряків, пальпують лімфовузли. Перевіряється симптом білої плями: у здорової дитини після натискання на м’які тканини пляма зникає через 3 сек. Утримання плями понад 3 сек. свідчить про порушення мікроциркуляції.
- Голова та череп: форма голови може бути брахіоцефалічна, доліхоцефалічна. Обвід голови 32-38 см у доношених. За умови наявності родової пухлини або кефалогематоми необхідно відмітити розміри з зазначенням меж, консистенцію. Визначаються розміри та стан великого тім’ячка та малого тім’ячка (за наявності). Оцінюється стан черепних швів: сагітальний шов може бути відкритий i ширина його не більше 3 мм. Інші шви черепа пальпуються на межі з'єднання кісток.
- Обличчя: загальний вигляд визначається відповідно до положенням очей, носа, рота, визначають ознаки дизморфії.
- Ротова порожнина: оцінюють колір слизової, рожева, симетричність кутів рота, цілісність піднебіння та верхньої губи.
- Очі: звертають увагу на наявність чи відсутність аномалій розвитку та крововиливів у склери, колір склер, симетричність і розміри зіниць, можливі прояви кон’юнктивіту, тощо.
- Зовнішні органи слуху: під час проведення огляду вух оглядають зовнішній слуховий прохід, форму та положення вушних раковин. Зміна форми і розташування вушних раковин спостерігається при багатьох дизморфічних синдромах.
- Ніс: звертають увагу на форму носа.
- Шия: при огляді звертають увагу на наявність або відсутність кривошиї.
- Грудна клітка: в нормі циліндричної форми. Нижня апертура розвернута, положення ребер симетричне і наближається до горизонтального.
- Легені: звертається увага на відсутність чи наявність втягнень яремної ямки, міжреберних проміжків, мечеподібного відростка при диханні. Під час аускультації над легенями вислуховується симетричне пуерильне дихання.
- Серце: проводиться аускультація серця дитини, характер тонів, наявність додаткових шумів.
- Живіт: округлої форми, приймає участь в акті дихання, м'який, доступний глибокій пальпації. Пальпаторно визначають нижню границю печінки та селезінки. В нормі печінка може виступати на 1,0 - 2,0 см з-під краю реберної дуги. Край селезінки не пальпується, або може пальпуватися під реберною дугою.
- Статеві органи та анус: статеві органи мають бути чітко сформованими за жіночим або чоловічим типом. У хлопчиків наявність фімозу є фізіологічним. Яєчка у доношених новонароджених пальпуються в калитці. У доношених дівчаток великі статеві губи прикривають малі. Визначають наявність анусу.
- Пахова ділянка : пульс на стегновій артерії пальпується та перевіряється на симетричність. Зменшення наповнення пульсу може свідчити про коарктацію аорти а збільшення про відкриту артеріальну протоку.
- Кінцівки, хребет, суглоби: звертають увагу на форму кінцівок, можливу клишоногість, кількість пальців з обох сторін на руках та ногах. Перевіряють відсутність вивиху та дисплазії стегон в кульшових суглобах: при розведенні в кульшових суглобах - розведення повне, симптом “клацання ” відсутній. При огляді спини звертають увагу на можливу наявність спино-мозкової грижі, дермальних синусів.
5.1.4. Догляд за шкірою i підмивання новонародженого під теплою проточною водою здійснює протягом першої доби медична сестра, навчає матір, яка в подальшому робить це самостійно.
5.2. Абсолютні протипоказання до спільного перебування
матері та дитини:
- відкрита форма туберкульозу;
- гострі психічні захворювання матері.
6. Догляд за дитиною, яка народилась шляхом операції
кесаревого розтину
6.1. В операційній забезпечується температура не нижче, ніж 25°С, без протягів з вікон чи дверей. Включається підігрів на сповивальному столику i лампа променевого тепла. 6.2. До початку операції (кесарів розтин) акушерка готує набір, в який входить: 3 стерильні пелюшки, чисті шапочка, шкарпетки, сорочечка, ковдра і викладає в операційній на сповивальний стіл під лампу променевого тепла. 6.3. Після народження, дитина передається лікарем-акушером-гінекологом акушерці (медичній сестрі) в стерильну попередньо підігріту суху пелюшку. 6.4. Первинну оцінку стану дитини здійснює лікар-педіатр-неонатолог. 6.5. Акушерка кладе дитину на сповивальний столик з підігрівом під лампу променевого тепла. Проводить обсушування новонародженого сухою стерильною попередньо підігрітою пелюшкою і пелюшка викидається, одягає дитині чисті шапочку і шкарпетки ,здійснює клемування пуповини, вільно пеленає i вкриває ковдрою. Дитина переводиться в палату спільного перебування де знаходиться під спостереженням медичної сестри. 6.6. У разі проведення операції кесарів розтин із застосуванням епідуральної анестезії роділлі, контакт «шкіра-до-шкіри» дитини і матері здійснюється в палаті спільного перебування за умови задовільного стану матері за висновком лікаря- акушера-гінеколога [B]. 6.7. При наявності умов здійснюється контакт “шкіра-до-шкіри” дитини з батьком [В]. 6.8. В палаті спільного перебування медична сестра здійснює медичний догляд за новонародженим відповідно до призначення лікаря-педіатра-неонатолога. 6.9. Перше прикладання до грудей та наступні годування за вимогою дитини, догляд за новонародженим в перші дві доби (цей термін залежить від стану матері) здійснюється за допомогою медичної сестри, можлива допомога родичів. 6.10. Виписка здорового новонародженого, який народився шляхом кесаревого розтину, здійснюється за станом матері.
- Раннє грудне вигодовування.[a].
7.1. Прикладання дитини до грудей матері. Ознаки
правильного прикладання дитини до грудей:
- Підборіддя дитини торкається до груді.
- Рот дитини широко відкритий.
- Нижня губа дитини вивернута назовні.
- Дитина більше захоплює нижню частину ареоли.
7.2. Як допомогти матері правильно прикласти дитину до
грудей:
- Мати повинна сісти чи лягти у зручному положенні і розслабитись. Вона може сидіти, тримаючи дитину перед собою, або лягти поклавши дитину поряд. Якщо їй зручно, вона може покласти дитину на подушку.
- Сядьте поряд з матір’ю на одному рівні так щоб вам було зручно. Покажіть їй, як тримати дитину, щоб вона була повернута до неї обличчям.
- Голова дитини повинна знаходитись на одній лінії з тілом, а її живіт – навпроти живота матері.
- Якщо необхідно, підтримайте дитину ззаду за плечі, але не за потилицю. Її голова має бути злегка відкинута назад.
- Матері слід підняти груди рукою і дати дитині всю молочну залозу, а не тільки сосок. Не потрібно защемляти пальцями сосок чи ареолу і намагатись заштовхнути сосок дитині в рот.
- Мати може доторкнутись соском до губ дитини для стимуляції рефлексу захоплення.
- Зачекайте поки дитина широко розкриє рот і захоче смоктати. Швидко прикладіть дитину до грудей.
- Прикладіть дитину до грудей так, щоб її нижня губа була під соском. Таким чином підборіддя дитини буде прилягати до грудей. В такому положенні сосок буде знаходитись трохи вище центру дитячого рота і зможе стимулювати піднебіння.
переконайтесь, щоб мати сиділа у зручному, розслабленому положенні (низьке сидіння зручніше, особливо при наявності опори для спини). Якщо сидіння досить високе, то варто мати підставку під ноги, але слідкуйте, щоб коліна не були підняті надто високо. Якщо мати сидить у ліжку, їй домогти можна за допомогою подушки. Якщо дитина лежить у матері на колінах, допоможіть підняти дитину вище, щоб їй не треба було нахилятись вниз, щоб прикласти дитину до грудей. Інші позиції дитини біля грудей в положенні “сидячи”. Положення “з-під руки” - голова дитини знаходиться на китиці руки матері, але. Це положення може бути корисним для: годування близнюків; якщо мати має певні проблеми при прикладанні дитини до грудей спереду; для лікування лактостазу; якщо для матері така позиція є просто зручною Положення, при якому дитина знаходиться на руці, протилежній груді з якої годується – тулуб дитини лежить на передпліччі матері, китицею руки вона підтримує голову дитини на рівні вух або нижче, але не підштовхує її до грудей знизу. Такий спосіб рекомендується у наступних випадках: дитина з малою вагою при народженні; дитина ослаблена або з вродженими вадами; мати віддає перевагу цьому положенню ІІ. Як допомогти матері, яка “лежить” Мал.6. Мати годує дитину лежачі. Мати повинна лежати у зручній розслабленій позі (в якій вона може спати), при цьому голова має лежати у дещо підвищеному положенні (краще використовувати високу подушку або класти руку під голову). Дитину при цьому вона підтримує іншою вільною рукою.
Досить частою причиною того, чому дитину важко прикласти до грудей в положенні лежачи є те, що дитина знаходиться занадто високо і її голівці приходиться нахиляться вперед, щоб дотягнутися до соска. Годування в положенні “лежачи” корисно у таких випадках: після акушерських втручань, які ускладнюють здійснення годування в положенні сидячи (кесарів розтин, епізіо-, перінеотомія, акушерські щипці та ін.); якщо матері хочеться спати, вона може годувати не встаючи з ліжка IІІ. Інші положення мати може годувати стоячи (при неможливості сидіти чи лежати); мати може годувати лежачи на спині (дитина зверху) – це положення зручне при лактостазі , а також при надмірній кількості молока у матері; якщо дитині важко прилаштуватися до груді, то інколи може допомогти таке положення: мати лягає на живіт, спираючись на лікті, дитина під нею.
- Догляд за пуповиною, пуповинним залишком, пупковою ранкою.
8.1. Організаційні умови та фізіологічне обґрунтування
догляду за пуповиною, пуповинним залишком та пупковою
ранкою.
8.1.1. Фізіологія: пуповина містить вену, 2 артерії та мукоїдну тканину (Вартонієв студень). Після пологів починається бактеріальна колонізація пуповини та шкіри як результат контакту “шкіра-до-шкіри”. Після перетинання і клемування пуповини починається її лейкоцитарна інфільтрація, що є одним з етапів відпадання пуповини. Невеличка кількість мутного слизу помилково може бути прийнята за гній. Під дією повітря пуповина підсихає, стає твердою та темною. Фізіологічний термін відпадання пуповинного залишку від 5 до 15 діб, але це може зайняти і більше часу. 8.1.2. Накладання пов’язок на пуповинний залишок та рутинне використання антисептиків зменшує рівень колонізації дитини мікрофлорою матері та лейкоцитарну інфільтрацію пуповини, тому може привести до затягнення строків відпадання пуповини та до інфікування пуповинного залишку госпітальною мікрофлорою [A]. 8.1.3. Цілодобове спільне перебування та відмова від рутинного використання антисептиків, пов’язок дуже важливі для фізіологічної колонізації непатогенною флорою та попередження інфікування дитини нозокоміальною флорою від рук медичного персоналу.
